ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав - Страница 18
- Предыдущая
- 18/45
- Следующая
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:
18
Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30-40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2-3 міс.
Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3-4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).
Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і - зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І
Звичайно через 1-1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І
Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50-60°С. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.
Змієголовник австрійський
(Dracocephalum austriacum L.)
Родина губоцвіті (Lamiaceae)
Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають "дракон" і "голова". Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.
Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.
Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і ] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.
Зозулинець шоломоносний
(Orchis militaris L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Рослина висотою 20-45 см, з яйцевидними бульбами. Стебло з 3-5 яскраво-жовтими довгастими листками, розміщеними в його нижній частині, і двома листковидними піхвами - в середній. Суцвіття багатоквіткове, щільне, циліндричне. Квітки рожевувато-лілово-пурпурові, запашні, складної будови: 5 пелюстковидних листочків оцвітини сходяться верхівками, утворюючи шолом, шостий (губа) - 3-роздільний, звисає донизу і біля основи має коротку шпорку. Плід - коробочка. Насіння дрібне, пилувате. Цвіте у квітні -червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на лісових галявинах, узліссях у гірських, лісових і лісостепових районах республіки і дуже рідко у степових.
Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає "ядро", і пов'язана, очевидно, з формою бульб рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означаэ "солдат" і дана рослині за схожість квіток з шоломом. Квітки запилюються джмелями.
На Україні росте 26 видів зозулинця. Всі вони занесені до Червоної книги.
Золототисячник малий
(Centaurium erythraea Rafn.)
Родина тирличеві (Gentianaceae)
Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи - сто - "центум" і золото - "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією.
Золототисячник малий - дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20-40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові - супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні - липні.
Росте на луках, лісових галявинах і полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях.
З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини,
У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії.
Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20-25 см. Сходи з'являються через 2-3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться.
При вегетативному розмноженні кущі, поділені на 2-4 частини, висаджують на відстані 25 см один від одного. Дуже важливо попервах поливати ділянку.
Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослини зрізують біля кореня так, щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають, підсушують, а згодом зв'язують у невеличкі пучки і розвішують до остаточного висихання.
18
- Предыдущая
- 18/45
- Следующая
