Выбери любимый жанр

Приречені на щастя. - Чемерис Валентин Лукич - Страница 49


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:

49

- Щось ти надто загорілася ідеєю встановлення контакту!

- Не ревнуй, мій дорогий. Ревнощі - це пережиток гомо сапіенс. Тим паче, на якогось типа, бодай і з розвиненішої цивілізації, я не збираюся тебе міняти. Ти за них кращий, а коли ще й мене слухатимешся, ціни тобі не буде. Бо чоловіки цінні тільки ті, які слухаються своїх розумних і ділових жіночок.

Адам не прохопився й словом. І добре зробив, бо Єва підозріло глянула на нього.

- Ти, здається, не згоден зі мною, дорогий?

- Ну, чому ж...

- Не чую бадьорості в твоєму голосі. А бадьорість завжди була тобі притаманна.

- Я повністю згоден із тобою, моя люба! - Й Адам потягнувся губами до її губ, але Єва виставила долоню, і він обмежився поцілунком її долоні.

- Це ми ще встигнемо, - мило посміхнулася вона. - А зараз на порядку денному, як кажуть на Землі, питання встановлення контактів із тутешніми розумними істотами. Я думаю, що перший крок треба робити нам. Ми все ж таки представники розумних істот. А чи вони розумні - то ще хтозна. Отже, треба йти на те місце, де ти здибав того типа у чорному. Цікаво, - мовила Єва вже сама до себе, - чи всі вони ходять у чорному?.. Стривай, а роги в нього часом не стирчать? Хвоста немає?

- Рогів не було, а щодо хвоста - не знаю. Я із спини його не бачив. - І зненацька прорік замріяно: - Цікаво, а які в них жінки: гарні чи так собі?..

Єва враз нахмурилась.

- А чого це тебе раптом зацікавили жінки чужої цивілізації? Чи не рано? У нас ще й медовий місяць не закінчився, а тебе вже потягло на вродливих жінок?

- Це що, допит?

- Не підвищуй голосу! - крикнула Єва, хоч Адам говорив тихо. - Відповідай на моє запитання.

- Ну... просто. Для встановлення контактів.

- Так ось знай! - рішуче сказала Єва. - Для встановлення контактів вистачить і представників місцевого чоловіцтва. Кожна земна жінка завжди встановить контакт із чоловіком, якщо він того вартий. Ясно?

- Ясно, - покірно зітхнув Адам.

10

Того дня іти в Мідні гори для встановлення контакту з Чорним привидом (так вирішила Єва величати загадкового незнайомця) було запізно - червоне, аж кармінове Сонце, ведучи за собою маленького супутника, сідало за Західні гори, і в бухті вкладалися на спочивок довгі тіні. Тому вирішили візит ввічливості перенести на завтра. Ранок, як відомо, мудріший од вечора.

Повечеряли мідіями.

Після вечері Адам приніс аж три оберемки хмизу, порубав його на цурпалки, подумав і приніс ще й четвертий - щоб до ранку вистачило чим годувати вогонь у печері. Обоє почувалися не зовсім упевнено. Особливо Адам.

- У мене таке відчуття, - скаржився він, - ніби за нами весь час хтось підглядає. Хоча звідки вони можуть знати, де ми живемо?

- А раптом вони йшли назирці за тобою, коли ти повертався у бухту?

- Я передбачив таку можливість. Тому повертався кружним шляхом, робив гаки, щоб збити їх із сліду, озирався...

- Детективе ти мій, - тільки й мовила Єва.

До самого ранку вони не стулили очей. Сиділи на каменях біля багаття і думали про одне і те ж: що їм принесе завтрашня зустріч із Чорним привидом, чим закінчиться контакт? Іноді Єві здавалося, що хтось заглядає у печеру, і вона прохала Адама “зачинити двері”.

- Які двері? - дивувався Адам. - Ти б іще забагла контрольно-пропускний пункт!

- Не печера, а вокзал для транзитних пасажирів! - дратувалася Єва. - Сидиш чи спиш - і всі, кому не ліньки, можуть заглядати в наші апартаменти.

Адам заспокоював її, як міг, а сам, підкладаючи в багаття цурпалки, непомітно позирав на отвір печери. І йому здавалося, що зараз до них зайде розумна істота місцевої цивілізації і запитає: “А що ви тут робите на нашій планеті?..” Що вони скажуть місцевому аборигену? Вибачайте, мовляв, що без вашої згоди тимчасово поселилися на вашій планеті? Що нам треба тут прожити всього чотирнадцять років, доки за нами прилетять такі ж люди, як і ми?..

Розумів, що з відкриттям гуманоїдних істот на Леонії (планета у них, очевидно, називається по-іншому) дотеперішнє їхнє спокійне життя, ясна річ, закінчиться. Невідомо ще, які стосунки складуться у них з леонійцями. Що собою являють аборигени? З якого вони, як кажуть, тіста зліплені? І взагалі, що вони за одні? Добрі? Злі? Гуманні? Агресивні? Чи, може, вони стоять по той бік добра і зла і їм що добро, що зло - однаково? Можливо, ці моральні критерії їм взагалі не відомі. То які ж у них моральні принципи та філософські постулати, якщо у них взагалі існують такі поняття? І що принесе їм, землянам, контакт із представниками інших цивілізацій? А що, коли вони виявляться... наприклад, первіснообщинними дикунами? Та ще й канібалами. Якщо у них зовсім інші поняття про живих істот? Приміром, ідучи, людина не звертає уваги, хто їй потрапляє під ноги: мурашка, павучок чи якийсь жучок. Вона топче їх, не задумуючись, що в принципі це теж живі створіння, що складаються вони з таких же атомів, як і гомо сапіенс. Навіть добра людина (найгуманніша!) не подумає обминути на стежці трудягу-мураху, що поспішає у власних справах. Вона наступить на неї, наступить механічно і піде далі. Раптом такими виявляться й аборигени Леонії?

Хоча, якщо на цій планеті є розумні істоти, то чому ж “Геліос” ніде не виявив, не зафіксував жодних слідів їхньої господарської діяльності? Стривай, а може, вони живуть у самій планеті? Тому й чорні такі. А на поверхню виходять лише зрідка. Щось на зразок людей підземелля. Але якого дідька їм сидіти, приміром, у підземеллі, коли на поверхні є всі умови для розвитку життя?..

- Як ти гадаєш, на якому щаблі еволюційно-історичного розвитку знаходяться місцеві гуманоїди, якщо вони тут є? - озвалася Єва. - Вище землян чи нижче?

- В основу поділу позаземних цивілізацій по типах чи по щаблях розвитку покладено енергетичну ознаку, - по хвилі відповів Адам, не одриваючи погляду від вогню. - Адже споживання енергії - то найсуттєвіший показник рівня розвитку тієї чи іншої цивілізації. Досягнувши певного рівня, будь-яка цивілізація неодмінно мусить проявити себе і в космічних масштабах, завдяки, звичайно, своїй енергетичній потужності. Отже, енергоспоживання і покладено в основу оцінки тієї чи іншої позаземної цивілізації - скорочено ПЦ.

Він кинув швидкий і, як йому здавалося, непомітний для Єви погляд на отвір печери і розвивав свою думку далі:

- Як гадають наші вчені, ПЦ можуть бути трьох груп. ПЦ-1. Це земна цивілізація. Мільярди років потрібні були їй, щоб досягти цього рівня. Але вже тільки тисячі літ потрібні, щоб з’явилася ПЦ-2. А ПЦ-2 вже здатна взяти в свої руки всю енергію сонця. Ще десятки мільйонів літ - і виникне ПЦ-3, така цивілізація, яка оволодіє енергією багатьох сонць у своїй Галактиці. А можливо, і всієї Галактики! Тому різниця у віці цих трьох груп цивілізацій становитиме мільйони і мільйони літ. Наша, земна, цивілізація, по суті, тільки-но зіп’ялася на ноги, тільки-но вийшла із своєї колиски. І цілком можливо, що наші брати по розуму в інших світах далеко пішли вперед у своєму розвитку і наздогнати їх нам не вдається, як не вдасться перестрибнути через мільйонноліття свого розвитку. Ясно, що, наприклад, цивілізації третьої групи зовсім не цікаво встановлювати контакти з цивілізацією, скажімо, першої чи й ще нижчої. Що їм дасть такий контакт?

- То яка ж цивілізація може бути на Леонії? - І Єва також кинула швидкий і, як їй здавалося, непомітний для Адама погляд на отвір печери. - Примітивна чи високорозвинена?

- Якби була ПЦ-1, то вони, - Адам наголосив на слові “вони”, - вже б мали зоряні кораблі, як їх має Земля. Щодо ПЦ-2 і ПЦ-3, то тут, як сама розумієш, і говорити не доводиться. Отже...

- ...все зводиться до того, що тут ніякої цивілізації ніколи не було. І не може бути.

- Чому ж? На рівні первіснообщинного ладу, на рівні кам’яного віку може бути, але... Але їхні сліди все одно виявив би “Геліос”. А він їх ніде не зафіксував, то виходить, що...

49
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело