Приречені на щастя. - Чемерис Валентин Лукич - Страница 50
- Предыдущая
- 50/68
- Следующая
- ...що ті типи у чорному прилетіли сюди з іншого світу? - закінчила за нього Єва, і Адам подивувався її здатності перехоплювати його думки на льоту. - Приміром, з іншого сузір’я чи й Галактики. Корабель їхній десь на орбіті, невидимий звідси, а вони спустилися на планету, щоб дослідити зблизька, що тут і як.
Так думав і Адам (власне, прийшов до цієї думки після довгих розмірковувань та припущень), тому почував себе не зовсім затишно й час од часу кидав швидкі погляди на отвір: чи не заглядають, бува, у печеру галактичні пришельці? Можливо, чорне вбрання - то їхні скафандри? А якщо вони у скафандрах на Леонії, то ясно, що атмосферний склад їхньої планети зовсім інший. У всякому разі, дихають вони не киснем... Усе можливе. На Землі, наприклад, життя зобов’язане своєму народженню воді. У ній розчинилися органічні сполуки, синтезувалися складні молекули. Вода ж захищала примітивні живі організми від згубного впливу ультрафіолетового проміння. Але цю роботу може виконати й інша рідина. При недостачі кисню на планеті його може замінити найближчий аналог - азот, а воду, себто рідинне середовище, - аміак. Життєвим середовищем може стати й розплавлена сірка, якщо планета, наприклад, дуже близько до сонця і на ній надто високі температури. Тоді Леонія для таких істот буде жахливо холодною планетою, та й кисень - носій нашого життя - для них смертельно небезпечний ворог. Ясно, що на такій планеті, як Леонія, людям розплавленої сірки (чи, приміром, аміаку, фтору) доведеться перебувати в скафандрах дуже високого захисту.
Іноді Адамові починало здаватися, що пришельці й справді в чорних скафандрах і прилетіли вони на Леонію не з місією добра. І якісь там люди води та кисню можуть цікавити їх лише... в етнографічному плані. І захоплять вони його та Єву в полон, повезуть на свою планету розплавленої сірки, як предивні експонати для тамтешніх кунсткамер... Фантазуючи, Адам майже повірив, що ті пришельці в чорному І справді прилетіли з планети, де замість води кипить розплавлена сірка, яка їм на смак приємніша за нашу воду. Тому він підкладав у багаття побільше хмизу, щоб вогонь горів яскравіше й освітлював навіть темні закутки їхніх апартаментів.
- А можуть ті пришельці у чорному виявитись не білковими істотами, а, наприклад, із кремнію? Тоді ми з ними взагалі не зуміємо встановити контакт. - Єва висунула цю гіпотезу і сама ж її злякалась. - Якщо вони із кремнію, то це - кам’яні велети! Вони просто сприймуть нас за якихось тварин - немічних і кволих. А тому спіймають, посадовлять у... клітку і повезуть у свою Галактику показувати своєму кам’яному людству. А потім засушать нас та під скло музейної вітрини...
- Ну, це вже занадто! - гаряче заперечив Адам, хоча про можливість потрапити під скло у вигляді експонатів він і сам щойно думав. - Щодо кремнієвої цивілізації, то таку думку висловлювали фантасти. Але не всі вчені з ними погодились.
- Вчені не завжди погоджуються з фантастами. Бо вчені надто раціональні і в них відсутній політ фантазії.
- Не тільки тому, хоча не у всіх спеціалістів відсутній політ фантазії, - не погодився Адам. - Головна цеглина земного життя - вуглець. У круговерті речовин йому належить провідна роль. Здатність вуглецю створювати довгі ланцюги атомів - білкові та інші молекули - і забезпечила йому надзвичайну роль в еволюції земної кулі.
- Але ж то Земля!
- Почекай! Річ у тім, що у Всесвіті діє один-єдиний закон створення атомних ядер. І всюди фізико-хімічні явища елементів однакові. А вуглець - один із найперших елементів Всесвіту. Отже, можна зробити висновки, що в інших світах наші брати по розуму збудовані з тих же хімічних елементів, що й гомо сапіенс. Так гадає більшість учених. Але є й такі, що допускають можливість існування життя в інших Галактиках у найрізноманітніших формах, не обов’язково у формах антропоморфних. Тобто розум може існувати й у вигляді енергії чи самої матерії. Вчені допускають, що на інших планетах цілком можливе існування, наприклад, суспільства розумних восьминогів на дні океанів (якщо вся планета покрита водою) чи птахів, наділених у процесі еволюції розумом, тварин і так далі. Тут для розуму безліч варіантів, які підкажуть йому оптимальні умови життя на тій чи іншій планеті.
- Тільки б вони не виявились якими-небудь монстрами, - бідкалася Єва. - А якщо вони такі ж білкові, як і ми, то якось знайдемо з ними спільну мову. Особливо, якщо у них є чоловіки. Бо чоловіки, на якій би планеті не з’явилися, у якій би вони Галактиці не виникли, завжди охоче підуть на контакт із жінками.
За тривожними думками Адам не стулив до ранку очей. Єва ж, трохи заспокоївшись, перед світанком прилягла й задрімала. І вві сні з кимось встановлювала контакти, мило посміхаючись до когось...
Прокинулась, коли вже сонце ген підбилося.
Адам уже хазяйнував: стулкою великого молюска саме виносив із печери попіл від багаття, бо за неспокійну ніч його нагоріло чимало.
- Доброго ранку, чоловіченьку! - Єва чмокнула його в щоку. Від того дзвінкого і милого: “Доброго ранку, чоловіченьку!”, від поцілунку, від її гарних променистих очей та ніжної посмішки, зрештою, від її бадьорого настрою в Адама випогодилося на душі, і всі нічні роздуми-страхи відсунулись на другий план. - Ну як, Чорний привид, доки я спала, не приходив у гості? Як казали колись на Землі: якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори. Тож підемо і ми.
- Зараз, чи як?
Єва нічого не відповіла, натомість загадково підморгнула, зробила кілька енергійних вправ і, вловивши на собі його захоплений погляд, показала кінчик язичка. А закінчивши міні-фіззарядку, подалася в бухту вмиватися.
Адам знизав плечима і, посміхаючись сам до себе, виніс за скелі попіл, висипав його. А коли повернувся до печери і глянув униз, то побачив, що Єва забрела по коліна у воду і, нахилившись, щось пильно розглядала. Зрештою, здогадався, що за відсутністю дзеркала вона розглядає у воді себе.
“Щось треба придумати на зразок люстерка, бо жінці без нього як без очей”, - вирішив Адам.
Згодом Адам збігав у бухту, підібрав кілька горіхів і, повернувшись до печери, розколов один. Вони випили його на сніданок, а з волокнистої маси Єва виготовила собі маску. Намазавшись кокосовим молоком, зайнялася зачіскою, заявивши, що зачіска для жінки - це все при встановленні контактів з чужою цивілізацією. Замалим не до обіду вона була зайнята своїм волоссям: викладала його і так, і сяк, заколювала шпильками з акації і знову, невдоволена своїм витвором на голові, розсипала по плечах.
Затим, глянувши на Адама, сплеснула руками.
- Ти чого досі не поголився, чоловіченьку? Чи думаєш, мені буде приємно, коли мій чоловік не матиме елегантного і респектабельного вигляду?
Не кажучи й слова, Адам розпалив вогнище і заходився “голитися” - себто старанно випікати кожну волосинку жариною.
Після “гоління” Єва оглянула його критично і лишилася задоволеною.
Вирушили ополудні.
Та тільки вийшли з бухти, одразу ж зупинилися.
- Мусимо скласти план дій, - запропонувала Єва. - Уявімо таку, цілком реальну, ситуацію: раптом той тип у чорному... закохається у мене? - І дивилась на Адама не то серйозно, не то насмішкувато. - Що будемо робити?.. Тобто що діятимеш ти?
- Дам йому по фізіономії. По його позаземній цивілізованій фізіономії! - уточнив він. - Як колись у подібних ситуаціях діяли чоловіки Землі.
- По-перше, дуже похвально, що ти так гаряче захищаєш мене, - одказала весело. - По-друге, ти ж сам казав, що обличчя його, себто фізіономії, не бачив. А раптом у того типа взагалі немає фізіономії?
- Тоді... дрючком бабахну по. голові! - похмуро пообіцяв Адам, не придумавши, звісно, нічого кращого.
- Приємно і те, що заради мене ти готовий стати на герць навіть із представником іншої цивілізації, але... Бійка відкладається... до кращих часів. Тому, що цей тип може виявитися сильнішим за тебе. І потім вони можуть сприйняти твій вибрик зовсім по-іншому, подумають, що ми, земляни, люди Сонця, занадто агресивні.
- Предыдущая
- 50/68
- Следующая
