Точка Обману - Браун Дэн - Страница 87

• Предыдущая
• 87/119
• Следующая

Тепер залишилося тільки чекати.

Це мало бути гучне вбивство. У повному значенні цього слова. Є певна категорія людей, яких просто не можна убити тихо. Незалежно від методу вбивства, неодмінно будуть ускладнення. Розслідування. Допити. У таких випадках найкращий спосіб — це наробити багато шуму. Вибух, пожежа і дим означатимуть, що ви не просто вбиваєте, а ще й робите певну політичну заяву, тому перше, що спаде на думку, — це міжнародний тероризм. Особливо коли мішенню стає державний високопосадовець.

Дельта-Один поглянув на монітор приладу нічного бачення, на якому крізь дерева виднівся внизу меморіал. Автостоянка та під’їзна алея були порожні. «Уже скоро», — подумав він. Це місце для приватної зустрічі було о такій пізній годині доречно безлюдним, хоча й розташовувалося в міській зоні. Дельта-Один перевів погляд на приціл свого знаряддя убивства.

Система «хелфаєр» сьогодні вночі виявилася напрочуд слушною. Протитанкова ракета з лазерним прицілом забезпечувала ту перевагу, яка називалася «вистрелив — і забув». Вона сама наводилася на ціль за лазерною цяткою, випромінюваною або наземним спостерігачем, або іншим гелікоптером чи літаком, або самою повітряною машиною, з якої здійснювався пуск. Сьогодні ж ракета скеровуватиметься автономно через лазерний цілевказ, змонтований на роторі несучого гвинта. Варто лише цілевказу «заплямувати» мішень лазерною цяткою — і ракета наводитиметься на ціль сама. Оскільки «хелфаєр» можна запускати як з повітря, так і з землі, ніхто одразу не пов’яже її із гелікоптером. До того ж ракети цього типу мали на чорному ринку популярність, тому в убивстві, скоріш за все, звинуватять терористів.

— «Седан», — повідомив Дельта-Два.

Дельта-Один поглянув на монітор. Точно за вказаним часом на під’їзну дорогу виїхав непоказний, але явно не дешевий чорний «седан». Це була модель, поширена серед автомобільного парку великих урядових організацій. В’їжджаючи до меморіалу, водій пригасив фари. Авто покружляло і зупинилося біля невеликої купки дерев. Дельта-Один знову зиркнув на монітор — його напарник щойно навів телескопічний прилад нічного бачення на бокове водійське вікно. За кілька секунд з’явилося обличчя водія.

Дельта-Один знервовано втягнув носом повітря.

— Ціль підтверджено, — сказав напарник.

Дивлячись на екран приладу нічного бачення з його смертельним перехрестям прицілу, Дельта-Один почувався снайпером, що націлює свою зброю на члена королівської родини. Ціль підтверджено.

Дельта-Два повернувся і ввімкнув лазерний цілевказ. Він прицілився — і внизу, на відстані дві тисячі футів, на даху «седана» з’явилася червона цятка, невидима для водія автомобіля.

— Ціль позначено, — мовив він.

Дельта-Один глибоко вдихнув — і вистрелив.

Під фюзеляжем почулося різке сичання, потім з’явилася ледь видима стрічка світла і помчала до землі. За мить автомобіль на стоянці розлетівся на друзки у сліпучому й оглушливому вибуху вогню. Навсібіч розлетілися шматки покрученого металу. Палаючі колеса покотилися врізнобіч.

— Ліквідацію завершено, — сказав Дельта-Один, прискорюючи гелікоптер і женучи його геть. — Зателефонуй контролерові.

А менш ніж за дві милі від меморіалу президент Зак Герні готувався до сну. Куленепробивні вікна його резиденції були один дюйм завтовшки. Герні так і не почув вибуху.

Авіабаза групи берегової охорони Атлантик-сіті розташовується в міжнародному аеропорту цього міста. До зони відповідальності цієї групи берегової охорони входить прибережна смуга від парку Езбері до мису Мей.

Рейчел Секстон рвучко прокинулася, коли колеса літака з вереском торкнулися окремо розташованої злітно-посадкової смуги, яка вгніздилася між двома величезними складськими приміщеннями. Зі здивуванням виявивши, що вона задрімала, Рейчел сонно поглянула на годинник.

Тринадцять хвилин на третю. їй здалося, що вона проспала кілька днів.

Хтось турботливо накрив її ковдрою, що була на борту літака; поруч із нею щойно прокинувся і Майкл Толланд. Він стомлено їй посміхнувся.

По проходу дибав Коркі, який спохмурнів, коли їх побачив.

— Чорт забирай, ви й досі тут? А я прокинувся, сподіваючись, що сьогоднішня ніч була просто кошмаром. І ви брали в ньому участь.

Рейчел прекрасно розуміла, як він почувався. Знову я опинилася біля цього ненависного океану. Літак ще трохи прокотився і зупинився. Рейчел і чоловіки зійшли на пустельну злітну смугу. Небо затягнули хмари, але прибережне повітря було важким і теплим. У порівнянні з островом Елсмір здавалося, що Нью-Джерсі — це тропіки.

— Сюди! — почувся голос.

Рейчел, Майкл і Коркі озирнулися і побачили, що неподалік на них чекає рожевий вертоліт НН-65 «Дельфін» — стандартна машина берегової охорони. Стоячи на тлі блискучої білої смуги у хвостовій частині гелікоптера, їм махав пілот, вдягнений у льотний костюм.

Приємно вражений Толланд кивнув Рейчел:

— А твій бос уміє влаштовувати справи.

«Ти ще мало його знаєш», — подумала вона.

Коркі похнюплено осунувся.

— Як, уже? Без зупинки на те, щоб підживитися?

Пілот привітав їх біля машини і допоміг сісти. Не питаючи, як їх звуть, він говорив виключно приємні банальності і розповідав правила безпеки. Пікерінг, вочевидь, попередив представників берегової охорони, що цей політ не потребує зайвої реклами. Однак попри обачливість Пікерінга Рейчел побачила, що їх викрили: пілот не зміг приховати здивування і секундного збентеження, побачивши телезірку Майкла Толланда.

Сидячи біля Толланда, Рейчел почувалася вельми напружено. Двигун фірми «Аероспасьяль» верескнув над ними і ожив. Обвислі лопаті тридцять дев’ять футів завдовжки почали розкручуватися і вирівнюватися, перетворюючись на сріблястий розпливчастий диск. Вереск змінився на гуркіт, гелікоптер злетів зі смуги і піднявся в нічну темряву.

Пілот повернувся на своєму сидінні і гукнув:

— Мене поінформували, що ви скажете ваш пункт призначення, коли ми піднімемося в повітря.

Толланд дав йому координати прибережної точки приблизно за тридцять миль від їх теперішнього місцезнаходження.

«Його судно стоїть за дванадцять миль від берега», — подумала Рейчел і мимоволі здригнулася.

Пілот увів указані координати в навігаційну систему. А потім зручно вмостився у кріслі і дав газу. Вертоліт нахилив носа і помчав на південний схід.

Під ними мелькали темні дюни узбережжя Нью-Джерсі, і Рейчел відвернула погляд від темного океану, який розкинувся під нею. Незважаючи на побоювання через те, що вона знову опинилася над водою, Рейчел втішала себе тим, що поруч із нею чоловік, який зробив океан своїм добрим приятелем. Толланд сидів на тісному сидінні вузенького вертольота, і його стегна та плечі торкалися її тіла. Ні вона, ні він не відсунулися, щоб змінити положення.

— Знаю, що мені не слід цього казати, — раптом випалив пілот, ледь стримуючи своє збудження, — але ви, вочевидь, Майкл Толланд, а ми всю ніч дивилися вас по телевізору. А метеорит! Це ж просто фантастика! Ви, мабуть, просто приголомшені.

— Не те слово, — терпляче кивнув Толланд.

— Документальний фільм — супер! Знаєте, його крутять і крутять по всіх каналах. Ніхто з пілотів, які сьогодні чергують, не хотів відриватися від телевізора на це завдання, тому нам довелося кидати жереб — і я витяг коротку соломинку. Ви уявляєте?! Коротку соломинку! І ось тепер я тут, з вами! Якби хлопці знали, що мені довелося летіти разом з...

— Ми цінуємо вашу фаховість, — урвала його Рейчел, — і нам треба, щоб ви тримали все це в таємниці. Ніхто не повинен знати, що ми тут.

— Аякже, пані. Мені дали чіткі вказівки. — Пілот трохи повагався, а потім його обличчя засвітилося ентузіазмом. — Слухайте, а ми, часом, прямуємо не до «Гої»?

— До «Гої», — неохоче кивнув Толланд.

— Ні фіга собі! — вигукнув пілот. — Вибачте, ще раз перепрошую, але я бачив її в одній з ваших передач. Вона двокорпусна, еге ж? Така дивовижна штука! Мені ще ніколи не доводилося бути на суднах з малою площею ватерлінії. Я навіть подумати не міг, що першим стане саме ваш корабель!

• Предыдущая
• 87/119
• Следующая