Подорож у Тандадрику (на украинском языке) - Жилинскайте Витауте Юргисовна - Страница 22

• Предыдущая
• 22/55
• Следующая

- А правда, - прогув Твiнас, - як це нам iз голови викурилось!.. Кадрилю, щиро-щиро дякую...

- Дякуємо, Кадрилю, - повторили й iншi, - вiд щирого серця спасибi!

- Нема за що, - дуже задоволений, промимрив Кадриль.

- Отак, - не менше задоволений, сказав i Китичка.

- Чи вже вибрали розвiдника? - пролунало запитання пiлота.

- Ось зараз, - схаменулася начальниця. - Закликаю всiх зосередитись i не теревенити на стороннi теми. Отож лишається кандидатура Китички.

- Я зостаюся один, - хоробро пiдвiвся Китичка.

- Але знай, - попередила начальниця, - що я призначаю тебе розвiдником лише а великої скрути! Хай би мене й золотом обсипали, а я з такою Кихкалкою в розвiдку нiколи не пiшла б!

- I я не пiшов би з такою жабою лякливкою!

Легарiя пiдвела очi вiд своєї сумки i зi злiстю поглянула на всiх:

- Хто сказав "жаба лякливка"?!

Нiхто не зiзнався. Слова були вимовленi пошепки, голосу впiзнати не можна було. Тодi Легарiя почала усiх пiдряд свердлити очима. Може, ображений товстун?

Може, невиправний Хаос? Може, сам Кихкалка? А може, й Ейнора, он як невинно схилилася над шиттям?

- Якщо винуватець сам зiзнається по-доброму, я зменшу йому кару, пообiцяла начальниця.

Тиша.

- Питаю востаннє: хто сказав "жаба лякливка"?

- Чи розвiдника вже призначено? - пролунало суворе запитання iз кабiни пiлота.

- Вже! - мов солдат, виструнчився песик i приклав до вуха лапу. - Я призначений!

- Розвiднику Китичко, - надiйшов наказ, - будьте готовi сiсти в мiкрокораблик "Шишечка".

- Го... товий!

В боковiй стiнi корабля вiдчинився люк, в якому бiлiли дверцята в "Шишечку". Китичка рушив до нього.

- Почекай, - хотiв плигнути за другом Кадриль, але йому забракло сили. - Пiдiйди до мене, щось маю тобi сказати.

- Кажи, - нагнувся над ним песик.

- Чи ти знаєш, - зашепотiв Кадриль, - що розвiдника повсюди супроводжує смертельна небезпека?

- Аякже! - з мiною знавця кивнув песик носиком-квасолинкою. - Я сам бачив на однiй картинцi пораненого в ногу розвiдника!

- Тому, - говорив далi Кадриль, натягуючи на себе шарфик, щоб прикрити потаємну кишеньку, - тому вiзьми з моєї... вiрнiше, нашої таємної схованки дещо iз скарбу... я без цих речей на планетi квiтiв напевно загинув би! Вiн засунув здорову лапу в кишеньку й витяг ножичок i коробочку сiрникiв.

- Розвiднику Китичко, - пiдганяв пiлот, - на мiсце призначення!

- Тiльки будь обережний! - попередив Кадриль.

- Не бiйся, я не маленький, - з гiднiстю мовив Китичка. Засунувши собi у вухо ножик i сiрники, вiн почалапав до люка i залiз у кораблик, що був схожий на поставлене сторч гусяче яйце. Китичка дедалi бiльше гордився, що йому дали таке вiдповiдальне й небезпечне доручення - бути розвiдником. О, якби зараз його побачив бульдог - тупувата Гогова морда зовсiм стала б тупою iз заздрощiв: такого мiкрокораблика, як "Шишечка", не побачиш нi на якiй картинцi!.. А ще за мить Китичка кихкав собi в лапу, аж зiгнувся: пригадав Легарiю.

- Жаба лякливка, - мимрив, - ля-ля-ля... ких-ких-ких...

- Розвiднику Китичко, - прорвався у "Шишечку" голос пiлота, зосередьтеся!

- Зо... зосередився! - сяк-так затаїв смiх Китичка.

- Тепер слухайте: у кабiнi кораблика є три кнопки: зелена, червона i жовта. Натиснете на жовту - кораблик летить. Натиснете на зелену - кораблик опускається вниз. Якщо два рази натиснути на зелену - пiдiймається вгору. Червону - зупиняється. Повторiть.

- Червона - зупиняється. Жовта - летить. Зелена - вниз, два рази вгору.

- Дуже добре, - похвалив пiлот.

- П'ятiрка, - уточнив Китичка i подумав: "Цiкаво, чи чув мiй друг? Чи звернула на це увагу Легарiя, та, яка сказала, що хай би... i золотом обсипали, вона зi мною у розвiдку не пiшла б... ля ляк... кхи-кхи...

- Яку кнопку натиснете першою? - запитав пiлот.

- Першою я натисну... зелену... пробачте, жовту! - поправив себе песик.

- Правильно. Ваше завдання як розвiдника вияснити, чи може "Срiбна шишка" безпечно спуститися крiзь пелену iмли. Зрозумiли? Є запитання?

- Зрозумiв i не... нема!

- Бажаю щасливої путi й успiшної розвiдки! - побажав пiлот.

Дверцята почали зачинятися.

- Китичко, тiльки не випади iз кораблика! - донiсся збентежений голос Кадриля.

- Оце тобi... - тiльки й сказав песик, не на жарт образившись: проводжають, неначе мале нерозумне дитя! Ну той Кадриль!.. А ще друг! Вiн напевно не почув, коли пiлот сказав "дуже добре".

Дверцята зачинилися. Китичка влаштувався в кораблику так зручно й затишно, нiби в справжнiй собачiй будцi. Перш нiж доторкнутися до кнопки, песик лизнув лапу, щоб була спритнiша, й потiм натиснув на жовту кнопку.

Загула, загуркотiла "Шишечка", вiддiлилася вiд "Срiбної шишки" - отак iз-пiд крила квочки випурхують курчатка i спiшать подивитися, що робиться на свiтi...

В цей час у пасажирському салонi стояла тиша i навiть якась гнiтюча. Кадриль дмухав на опухлу лапу й хвилювався за Китичку. Ейнора закiнчила шити спiдничку, обметала хустинку i, склавши свої тоненькi рученята, вiдпочивала, її високий лоб був похмурий вiд невеселих думок. Легарiя все ламала голову над питанням: хто сказав "жаба лякливка"? Хто? "Вона, лише вона! - вирiшила начальниця, дивлячись на спохмурнiле личко Ейнори. - Нiхто iнший, тiльки вона!" - остаточно вирiшила начальниця i заходилася порпатись у своїй сумцi, шукаючи дуже важливу рiч. Ось! Легко зiтхнула, знайшовши футляр для окулярiв, i поклала його зверху, щоб був у неї пiд лапою. "Я тобi покажу, принцеса на склянiй горi! Бiльше не будеш насмiхатися з мене та копилити носа, не будеш чванитися!" - зловтiшалася начальниця. I знову не помiтила, як уважно стежило за нею двоє маленьких, мов маковi зернятка, очиць... Адже великий сищик, як нiхто iнший в цей час. був найнещасливiший: пiсля жорстоких слiв Легарiї вiн i справдi попробував тверезо подивитися на себе i побачив, який вiн незграбний, i навiть подякував долi за те, що Ейнора не може розплющити очi.

СIРНИК

Крiзь прозорi, немов скло, стiни "Шишечки" Китичка мiг дивитися на всi чотири сторони, а також вниз i вгору. Пiд ним, притулившись одна до однiєї, залягали хмари. Найдивовижнiше, що вони були рiзних кольорiв, i коли дивитися здалека, то нагадували килим, зшитий iз рiзноманiтних клаптикiв, на такому килимку, прилiг був Гог, зробивши своє чорне дiло, тобто вiдiрвавши у Китички кiнчик носа. Ще раз пожалiв песик, що той лютий собацюра не бачить, як вiн пустився у велику космiчну розвiдку, хоч начальниця i сказала, що хай би її золотом обсипали, вона б з ним не пiшла... ля-ля-ля... кливка кхи-кхи... ах, правда, прозивати негарно.

Вiн натиснув на зелену кнопку, i кораблик почав спускатися вниз, ближче до хмар. Але що воно таке? Коли вiн зовсiм наблизився до них, виявилось, що це нiякi не хмари, а густо переплетенi нитi. "Ось тобi маєш!" - вiд несподiванки розвiдник аж рота роззявив. Побачивши, що на гачку висить бiнокль, здiйняв його, приставив до очей i почав дослiджувати тi плетiння... "Нi на якiй картинцi я такого не бачив", - заклопотано покрутив вiн своїм носиком-квасолинкою. Натиснув на жовту кнопку - i кораблик полетiв горизонтально, немов планер, вiд однiєї так званої несправжньої хмари до другої. Потiм натиснув на червону - кораблик зупинився немов укопаний, аж. загойдався бiнокль, що його песик повiсив собi на шию. Натиснув на жовту - знову полетiв; зелену - вгору, два рази зелену - вниз, вниз, вниз... "От, - прийшло Китичцi в голову, - коли б тут поряд був мiй друг! Я тiльки кнопки натискував би, а вiн робив би розвiдку, або нi: вiн натискував би, а я розвiдував би, адже на те я i розвiдник". Китичка натискував i натискував кнопки, пiдiймався, опускався, зупиняв, кораблик планерував горизонтально, вниз, угору - нi, цiкавiшої забави вiн ще нiколи не мав, i знову його взяв жаль, що цього не бачить той лютий Гог. Нарештi песик стiльки понатискував, що почала жовтiти лапа, i вiн опустив "Шишечку" зовсiм низько, до самого фiолетового сплетiння. Китичка вiдчинив вiконце, i всередину дмухнуло прохолодне, з якимсь дивним запахом повiтря сказав би, нiби в якомусь заводському цеху. Розвiдник висунувся у вiконце i без бiнокля власними очима почав придивлятися до тих нитей. Нiчого не зрозумiти. Та що ж робити? Адже "Срiбнiй шишцi" необхiдно поповнити запас повiтря! А якщо розiрвати те павутиння i спуститися пiд нього?

• Предыдущая
• 22/55
• Следующая