Чіткість (ЛП) - Харінгтон Кім - Страница 7

• Предыдущая
• 7/40
• Следующая

Він всміхнувся.

- Ну, чутки швидко поширюються в таких містечках як це.

Ох, ні. Він думає, що я розпитувала про нього. Тепер він подумає, що я сталкер.

- Ми пробули в Іспорті недовго, але... - Він нахилився ближче, і я вдихнула його запах - суміш мила, шампуню, і чогось чарівного ... хлопчачого. - Мені подобається тут вже. Дуже.

Я почала гадати, на що був би схожий його поцілунок, і мусила себе зупинити і думати про щось інше. Я знала, що почервоніла і  з виразу його обличчя розуміла, що він насолоджувався моїм дискомфортом.

- Побачимося. - Він пішов геть, потім зупинився. - Доречі, як тебе звати?

- Клер.

- Клер, - повторив він. - Мило.

В горлі пересохло. Серце тріпотіло в грудях. Це було несподівано. Після розірвання стосунків з моїм першим і єдиним хлопцем, я, значною мірою, змирилася з життям без побачень, поки я не поїду з міста. Але тут був гарячий хлопець, який фліртував зі мною. Це була незвідана для мене територія.

Гебріел махнув рукою, коли спускався сходами, і я мигцем побачила татуювання, що виглядало з-під рукава його футболки. Я намагалася вгадати, що це було. Колючий дріт, що обвивав його біцепс? Можливо готична троянда?

Хтось голосно прочистив своє горло, убиваючи мить моєї фантазії. Я розвернулася і побачила маму, що стояла і шкірилася, як дитина з секретом.

- Ти отримала щось, що ти зможеш  використати проти мадам Маслов?- запитала я.

- На жаль, ні. Вона має усі потрібні дозволи. Адреса і досі в комерційній зоні. Філ нічого не може вдіяти.

- Чого ж ти всміхаєшся? - Одразу, як слова вилетіли з мого рота, я здогадалася.

- Як довго ти тут стоїш? - Я сподівалася, що вона не підслуховувала моїх непристойних думок про Гебріела.

Вона прикрила рот рукою, щоб придушити сміх.

- Мама, ти повинна припинити слухати! Це не ввічливо.

Вона поплескала мене по руці.

- Звичайно, дорога. Але тільки якщо ти скажеш, що означає його тату, після того як з'ясуєш.

Через чотири зупинки мама відлучилась, щоб знайти новий шампунь, про який вона прочитала в якомусь блозі хіппі. Повністю натуральний, не випробувався на тваринах, не запаковувався в країнах, які їй не до вподоби,зроблений з екстракту якогось листка на якійсь горі. Поки вона купувала, я розважала себе в авто, розробляючи план як спустошити пляшку , наповнити її дешевим шампунем і почекати, чи вона помітить різницю. Звичайно, як тільки мама повернулась до авто, з пакетиком в руці, вона сказала мені не докучати своїми дитячими іграми. Як не цікаво мати маму телепата.

Ми повернулись додому вже по обіді. Ми припаркувались на алеї і побачили Пері на ганку, який фліртував з дівчиною в короткому топі, відрізаних шортах і на роликах. Пері розказував історію, розмахуючи руками, а дівчина аж зігнулась від сміху, стукаючи рукою по коліну. Коли ми з'явились, він повернувся до серйозної частини історії. Дівчина сказала:

- Бідненький, - її губи опустились, а пальці пройшлись по шраму на його брові.

Цікаво, що за історія була на цей раз. Врятування собаки від койота? Грабіжник, що грабував стареньку? Справжня історія включала спускання сходами. Сходи перемогли.

- Де ви були?- спитав Пері, як тільки ми піднялись сходами.

- Шукали світовий шампунь, - сказала я. - Хто твоя подружка?

- Мене звати Джінні, - сказала вона тоненьким голоском, подавши груди вперед. Думаю, їй було близько шістнадцяти, і точно не ботан. - Я на відпочинку зі своєю сім'єю, їхала повз ваш будинок і спіткнулась. Пері допоміг мені з моїм бо-бо.

Вона показала на подряпину на коліні, завбільшки з поріз від паперу.

- Це і є мій брат, - сказала я. - Рятує світ і по дівчині за раз.

Замість в'їдливої відповіді, Пері вишкірився.

- У нас клієнт в кімнаті для читання.

- Чому ти відразу не сказав, - спитала мама.

- Він хоче читати тільки з Клер, - Пері знову підозріло вишкірився.

- О, - сказала мама, - тоді я прийму душ і випробую новий шампунь.

Мама піднялась нагору, а я на хвильку завмерла перед зачиненими дверима кімнати для читання. Для нас не було чимось незвичайним, коли викликали тільки одного з нас. Іноді клієнти повертались з чимось особливим в думках і потребували лише Пері або мене. Я тихенько постукала і відкрила двері з широкою посмішкою, готова привітати нового клієнта. Посмішка швидко згасла і я не могла втримати слів, що вирвались з мого рота.

- Здоров, придурок.

Глава 5

Я ніколи не думала, що закохаюсь в шістнадцять. Мені  здавалось, що і мій перший поцілунок не станеться раніше коледжу, коли я переїду в штат, де мене ніхто не знає. Я ніколи не переймалась закоханістю в декількох красунчиків в школі, адже знала, що я - недоторкана.

Не тому, що некрасива. Я зрозуміла, що не була бридкою за тим, як дивились на мене хлопці, коли їх дівчата не бачили: їхні погляди скоса в холах, погляди понад плечем, коли вони, ніби, складали власні рюкзаки. Але ніхто з них не мав сміливості протистояти натовпу і зустрічатись з фріком.

Крім Джастіна. Він бачив мене, а не те, що думали інші. Йому було все одно, що казали або думали решта. Він не зважав на те, що я була іншою - потім він сказав, що саме це і привабило його до мене в першу чергу.

Одного дня, того літа, він зупинився, щоб призначити зустріч, кажучи, що йому цікава вся екстрасенсорна тематика. Але, насправді йому була цікава я. Він бачив мене в школі і чув всі ті чутки, але замість того, щоб злякатись, він думав, що це круто. Ми почали зустрічатись і до кінця літа я була повністю полонена ним. Місця, в яких я була тисячі раз - пляж, "Смакота", кіно - були набагато цікавіші з ним. Я ніколи в житті так не сміялась. Хоча і переймалась тим, що станеться, коли почнеться школа. Але це було тоді, коли я бачила, наскільки він сміливий. Він тримався, коли нас дражнили і був на моєму боці, хоча це могло зруйнувати його власну популярність.

Але ефект був протилежний. Хлопці поважали його, мабуть, за вчинок на який вони самі не мали відваги. А дівчата ненадовго відстали від мене. Не зрозумійте мене неправильно. Мене не запрошували на вечірки, але щоденні тортури дещо припинились. Це був найкращий час в моєму житті.

Але все змінилось.

А тепер Джастін стояв в нашій кімнаті для читання, прихилившись до стіни і схрестивши свої руки на грудях. Він був високим, міцної атлетичної статури. Зазвичай він добре вдягався, мав вигорівше на сонці біляве волосся, яке забирав від очей сонячними окулярами, що були зачіплені на голові.

Сьогодні його скуйовджене біляве волосся було чистим і підрізаним, він змінив свої звичайні шорти та широку футболку на смугасту сорочку і штани-хакі. Його батько, мер Істпорта, мав йти на переобрання. Оскільки кампанія розпочалась місяць тому, Джастін став шістнадцятирічним меровим помічником. Я чула, що цього літа він працював на тата в міській мерії, що пояснює гарне вбрання. Найгіршим було те, що новий стиль йому пасував. Цей козел виглядав навіть краще.

- Я чув ви з Тіфані пособачились через мене в "Смакоті". - Сказав Джастін, з супервпевненою посмішкою, яка роздратувала мене.

Я захлопнула двері за собою.

- По-перше, я кинула колу їй в голову. І все.

- Чорт, бійня звучала гарячіше. Я уявляв порвані сорочки, шкіру, що оголилась.

Я закотила очі.

- А, по-друге, це було не через тебе, егоманіяк. Можеш зустрічатись з ким завгодно, мене це не хвилює. Я тебе ненавиджу. Кожної ночі я молюсь, щоб ти став жертвою якоїсь неприродньої і дивної аварії з кастрацією. - Я показала на двері. - Тож провалюй звідси.

Його губи затремтіли, борючись з посмішкою. Я збиралась стати "колишньою, що ненавидить", а не "правда вона миленька, коли сердиться?".

- Краще почуваєшся, коли сказала це? - він пройшов до столу і відсунув стілець. - Мій батько заплатив за годину. Давай краще присядемо.

Я зітхнула і впала на стільчик.

• Предыдущая
• 7/40
• Следующая