Чіткість (ЛП) - Харінгтон Кім - Страница 8

• Предыдущая
• 8/40
• Следующая

- Добре. Що ти хочеш?

Він сів навпроти і склав руки на столі.

- Чула про вбивство в "Королівському дворі"?

- А хто не чув? Це велика новина. Моя мама психує, що всі туристи поїдуть.

Він швидко кивнув, ніби я сказала правильну річ.

- Всі в місті занепокоєні. Особливо мій батько. Він хоче, щоб ця справа вирішилась якомога швидше...

Він дозволив своїм словам прозвучати так, ніби я мала зрозуміти, до чого він веде.

- І що? - сказала я.

- Я тут, щоб попросити твоєї допомоги.

Я розсміялась. Після того, що він зробив, Джастін просив мене про допомогу. Він міг йти до дідька.

- До того, як ти мене пошлеш до дідька, - додав він. - просто послухай.

Я мала дозволити йому. Він знав мене надто добре.

- Поліція ще нічого не розказала пресі, бо вони зв'язуються з батьками дівчини. Але я скажу тобі, що поліція сказала моєму батькові.

При згадці про батьків, я згадала, наскільки молодою була дівчина. Я відчула великий клубок жалості в своєму шлунку.

Джастін глибоко вдихнув.

- Її звали Вікторія Хаппел. Їй було вісімнадцять; туристка з Бостона, тут на декілька днів. Вона заселилась в кімнату сама. Вони намагаються з'ясувати чи мала вона зустрітись з кимось. - він зробив драматичну паузу. - Їй вистрелили в голову в її кімнаті в мотелі.

Клубок сформувався в моєму горлі. Вона була лише на два роки старша за мене. Мабуть, це були її перші канікули без батьків. Мабуть, вона мала тут зустрітись з хлопцем або з декількома дівчатами, щоб розважатись, лежати на сонечку, плавати, повеселитись перед коледжем, що починався весною, не знаючи, що їй це не вдасться. Що ж сталось?

Джастін все ще говорив, тому я похитала головою, що прояснити думки.

- Гості мотелю поскаржились на гуркіт опівночі, але ніхто не перевірив. На вихідних багато голосної музики, феєрверків і п'яного хлопання дверима. Наступного ранку прибиральниця пішла до кімнати і постукала. Коли ніхто не відповів, вона зрозуміла, що це найкращий час для прибирання зайшла і знайшла Вікторію. Мертвою.

Моє серце боліло за цю дівчину.

- Поліція працює над цим, правда? - спитала я.

- Звичайно. Але вони багато не дізнались.

Я відхилилась на стілець. Дивно було так серйозно, лише по темі розмовляти з Джастіном. Це була найдовша розмова з минулої весни, коли те видіння зруйнувало все.

Одного квітневого вечора Джастін приїхав забрати мене на вечерю. Він сказав, що в нього є для мене сюрприз. Коли  він зайшов, то вбивчо виглядав. Я простягнула руки і потягнула за поли піджака, щоб притягнути його до себе. Але перед тим, як наші губи зустрілись, картинка заморозила мене.

Видіння того, як Тіфані Деспозіто грайливо хапає той же піджак і стягує його з плечей. У видінні Джастін явно напідпитку, хитається з кривуватою посмішкою. Я побачила як Тіфані притягнула його у недбалому поцілунку. Я побачила, як вона штовхнула його на диван. Побачила, як вона залізла на нього.

Я закричала. І дала ляпаса Джастіну, який був спантеличений моєю раптовою переміною. Я штовхала його назад раз за разом, з криком: "Як ти міг?".

Я хотіла розірвати його і він би дозволив мені це, навіть не піднявши руку, щоб захиститись. Але Пері спустився сходами, почувши мій крик, відтягнув мене від Джастіна і заспокоїв. Через деякий час я була готова задати певні питання.

Джастін був чесним. Він переспав з Тіфані за ніч до того. У одного старшокласника була вечірка вдома, на яку я не захотіла піти. Незважаючи на стосунки з кимось таким популярним, як Джастін, я б ніколи не була однією з тих крутих дітей і ніколи не почувалась своєю в тому натовпі. Тому я лишилась вдома. А Джастін напився і був з Тіфані. І вони пішли до кінця.

Я спитала, чи він переспав з нею, бо я відмовила йому. Я ще не була готова. Він наполягав, що справа не в тому і він не заперечує почекати мене.

Він казав, що не знає, що найшло на нього і що був настільки п'яним, що нічого не пам'ятає. Він перший раз пив і ще не знав власної межі. Наступного ранку він прокинувся на дивані в гаражі Тіфані і вона розповіла йому все в деталях. Він сказав, що ніколи не зраджував раніше і що це не повториться. Він дуже жалкував і т.д. і т.п. Але це сталось і я не могла пробачити такого.

Після того, як ми розійшлись, Джастін ходив за мною по всій школі, повний вибачень, намагаючись повернути мене. Місяць по тому він все зрозумів, але все одно намагався тоді і зараз, переважно по телефону або імейлами. Коли я спершу побачила його в кімнаті для читання, я думала що це ще одна з його остаточних спроб.

Тепер я знала, що це не візит жалості. Я відчула полегшення, але маленька, ірраціональна частина мене була... розчарованою. Незважаючи на отруту в моїх словах, словесні кинджали, щоб заподіяти йому таку ж біль, як і він мені... я не хотіла, щоб Джастін зник з мого життя. Я хотіла бачити його провину і підлабузництво... адже вони були доказом, що наші почуття були справжніми. Ми кохали один одного. Хотілось, щоб мої почуття до нього були такими ясними, як і їх уявляю. Але це не так.

- Ти допоможеш? - спитав Джастін, повертаючи мене до реальності.

- Я не знаю, як.

Він взяв мою руку. Я хотіла відсмикнути її, але не зробила цього.

- Твій дар.

- Ти хочеш скористатись мною і моєю здібністю, щоб піймати вбивцю?

- Ти народилась особливою, Клер. Я завжди цінив це.

Я знала, що це так. Джастін завжди вірив в мене і те, що я інша, не лякало, а зачаровувало його.

Джастін озирнувся в кімнаті.

- День-у-день це добре. Використовувати дар для розваги людей. Але, Клер, ти не задумувалась чи не була народжена для більшого?

Я забрала руку.

- Я не дам використати себе, щоб твого батька переобрали.

Він зблід.

- Ти думаєш, що я хочу цього? Що я хочу зловити вбивцю швидко, щоб мій тато добре виглядав? Це не стосується мого батька. Це стосується міста і людей в ньому.

Я знизала плечима, жалкуючи про те, що сказала. Незважаючи на не дуже добре минуле, я знала, що Джастін ніколи не наразить мене на небезпеку. Він і його батько любили це місто. І хоча я ніколи не скажу цього вголос, але Джастін був добрим хлопцем, з добрим серцем. Він просто зробив помилку, яку не можна пробачити.

- Поліція робить все, що може, - сказав він. - Але з твоє допомогою, думаю, справа вирішиться швидше.

Він м'яко взяв мене за підборіддя, змушуючи подивитись йому в очі.

- Ти можеш врятувати життя, Клер.

Я відсторонилась від його дотику. Маю визнати, мене зацікавила справа. Відчуття обов'язку проникало в мене, коли я думала про Вікторію. Якщо мій дар хоч якоюсь мірою допоможе знайти вбивцю дівчини, я повинна хоча б спробувати.

- Добре. Що я повинна зробити?

Він зітхнув з полегшенням.

- Звичайно ти не можеш працювати офіційно з поліцією. Новий детектив не вірить у екстрасенсорні штуки і не хотів працювати з тобою навіть не на пряму, але мій батько наполіг. Вони зійшлись на компромісі. Ти будеш працювати з тимчасовим літнім працівником.

Я насторожила вуха.

- З ким?

- Сином нового детектива. Його звати Гебріел Тоскано.

Я відчула, як з мене вийшов дух.

- Коли мені починати?

- Приходь в офіс мого батька завтра о дев'ятій ранку. - Джастін відкрив двері, щоб піти, але зупинився. - Ще одне. Будь обережна. Я чув, що син Тоскано має не дуже легкий характер.

Я посміхнулась.

- Я - велика дівчинка.

Глава 6

Пері лежав на дивані з відкритою новелою у нього на грудях. Я схопила книжку і стукнула його по голові нею.

- Ау!

- Радій, що ти читаєш паперову книгу.

- За що це було? - спитав він, сідаючи.

- Чому ти не попередив мене, що клієнт, який на мене чекає, це Джастін?

Він посміхнувся.

- Мабуть тому, що ти була надто зайнята, висміюючи мою нову подружку.

Мама зайшла в кімнату, стискаючи свої мокрі кучері в руках.

- Джастін поговорив зі мною, коли йшов. Його батько велів оплатити всі втрачені замовлення за час твоєї роботи з поліцією. - Вона засумнівалась. - Ти впевнена, що хочеш робити це?

• Предыдущая
• 8/40
• Следующая