Чіткість (ЛП) - Харінгтон Кім - Страница 9

• Предыдущая
• 9/40
• Следующая

Я підняла підборіддя і розправила плечі.

- Так, це буде правильним вчинком. І, якщо на чистоту, то дуже добре буде використати мій дар на щось більше, ніж залякування туристів. Без образ.

Мама взяла мене за руку.

- Якщо ти хочеш зробити це, то я не проти. Джастін завірив мене, що про тебе потурбуються і не наражатимуть на небезпеку. Він такий милий хлопчик.

- Милий? - я задихнулась. - Він зрадив мені!

- Одного разу, - сказав Пері. - Лише одна помилка.

- Я не хочу знову говорити про це.

Я повернулась, щоб піти. Мама стала мені на дорозі. Вона взяла мене за руку і потягнулась до руки Пері.

- Давайте, плоди мого чрева. Ми йдемо на прогулянку.

- Куди? - проскиглив Пері.

- Вниз по вулиці. Візьмемо щось поїсти на обід.

Я крутнула пальцем на неї.

- Ти хочеш оцінити її, так?

- Про що ти говориш? - солодко відповіла мама.

- Мадам Маслов. Ти хочеш пошпигувати за нею.

Вона підняла руки вгору.

- Добре. Зі звинуваченнями згідна. То ви йдете?

Ми з Пері обмінялись поглядами.

- Нізащо не пропустимо, - сказав він, всміхаючись.

Першим, що відчувається, коли ви приїжджаєте на набережну є цей класичний аромат: суміш солоної води, сонячного проміння, солодкої вати і шматочків піци Монті. Алея Істпорта розтягується на три блоки і включає одну аркаду, два бари і купу магазинів та ресторанів. Для дітей є лише стара карусель і черга туди завжди велика.

Сьогодні, коли сонце повільно ховалось за горизонтом, набережна шуміла. Натовп гуляв по крамницям і кафе, тут також було декілька людей на роликах та велосипедистів, а також два вуличних артиста. Це було не притаманно для вечора понеділка - всі відпочивальники вже повинні були роз'їхатись по домам. Але це був тиждень Четвертого липня, що зробило відпочинок продовженим, і бізнес на набережній процвітав.

Включаючи Мадам Маслов. На вхідному великому склі висіла неонова рожева табличка, що писала: " Послуги екстрасенса". Лінія людей вишикувалась від дверей, чекаючи, щоб зайти. Я заглянула у вікно, але побачила лише довгі червоні штори. Так звані читання Мадам Маслов, мабуть, відбувались за ними.

Пері сидів на лавочці, зайнятий блакитною солодкою ватою, і спостерігав за дівчатами, що проходили повз. Мама ходила туди-сюди перед магазином. Вдома на мене чекав фільм жахів, але тепер я відчувала, що ніч пройде повз.

- Гаразд, ми прийшли, ми побачили, що ще ти хочеш? - спитала я маму, піднявши руки. - Її бізнес добре йде. Ми не можемо змагатись з таким розміщенням. Наші купони великої ролі не зіграють. Але це все, що ми можемо зробити. Давай припинимо переслідування і підемо додому.

Заламуючи руки, мама зупинилась. Я сподівалась, що вона думає так само і ми підемо додому. А потім двері до Маслов відчинились і виглянуло знайоме обличчя. Це був Стівен Клейворт - єдина дитина безмежно багатих Сесіль і Далласа Клейвортів. Коли більшість хлопців його віку носили футболки та шльопанці, його більше цікавили етикетки, ніж комфорт. З голови до ніг він був вбраний у модний, ексклюзивний, рівня Ральфа Лорена одяг - від сорочки до підошви сандалів.

Стівен був не найбільшим моїм фаном і я не винила його за це. Він випустився разом з Пері цього року, але ледь не втрапив в халепу через мене. Вони з Пері побились через якусь дівчину. І, хоча Пері казав мені не втручатись і я урочисто пообіцяла використовувати свою силу лише на добро... я могла або не могла натякнули вчителю, що Стівен шахрував на іспитах. Гаразд, натякнула. Але він це заслужив, за те, що зв'язався з моїм братом. Олівець, що впав, приніс мені видіння, і знадобились великі пожертви від Далласа Клейворта, що зберегти місце Стівена в школі з Ліги плюща, в яку він їхав восени.

Клейворти володіють половиною Істпорта і можуть відслідкувати свій рід до пілігримів. Даллас Клейворт, місцевий золотий хлопець, вважався аристократією Істпорта і брав участь у виборах мера проти Гаррі Спелмана. Батько Далласа Клейворта був мером в молодості і використав це, як сходинку до посади в Конгресі. Думаю, це було також планом Далласа. І, зрештою, Стівена. Мабуть добре, коли твоє життя сплановане.

Незважаючи на те, як добре справлявся батько Джастіна з посадою мера, деякі люди вважали, що він не заслуговує цього. Він не народився і не виріс в Істпорті. Був не з відомої і заможної родини. В нього не було правового ступеню, як в Далласа. Перед тим як стати мером, він був шкільним вчителем. Але він був добрим хлопаком, який любив місто і не хотів використовувати посаду для подальшого злету. Пан Спелман завжди був добрим до мене, коли ми з Джастіном зустрічались.

Це смішно. Якби ми з Джастіном все ще були разом, я би, мабуть допомагала з плакатами, клеїла наклейки на бампер. Але натомість я переслідувала нового екстрасенса в місті і ось-ось повинна була здибатись з малим Клейвортом.

- Оцінюєш суперника? - посміхнувся Стівен.

Я схрестила руки і подивилась в іншу сторону, але він підійшов до мене і продовжив говорити.

- Знаєш, Мадам Маслов бачить майбутнє. Це те, чого ти не можеш, Клер.

- Ніхто не бачить майбутнього, - сказала мама, підійшовши до мене. - Ми  маємо не обмежену волю і майбутнє постійно змінюється, відповідно до рішень, які ми приймаємо кожну мить. Ти повинен знати це, Стівен.

Він розширив очі, дивлячись на маму, а потім знову перевів на мене.

- Мадам Маслов сказала мені дещо про майбутнє. Хочеш дізнатись що?

- Звичайно, Стівен,- сказала я, сміючись з нього.

- Вона сказала, що читачка думок принесе мені проблем. Я сказав, що ти вже зробила це, але вона відповіла, що ти ще не закінчила зі мною. Що ти думаєш про це?

Я знизала плечима і засунула руки в кишені.

- Думаю, це дурня собача.

- А знаєш, що я думаю є дурнею собачою? - спитав він, підвищуюючи голос. - Це те, що мер Гаррі Спелмен дає місту занепадати.

О ні, знову починається. Помпезні балачки. Пері закотив очі, а я голосно зітхнула. Я могла б вдома дивитись на зомбі по телику.

Люди, що проходили, сповільнили свій рух, а деякі і повністю зупинились, коли руки Стівена піднялись вгору і його монолог продовжився.

Він нагнувся, щоб підняти фантик від цукерки.

- Як от це сміття на набережній, - сказав він. - А найбільш шокуючим з усього є вбивство туристки! Раніше туристів не вбивали в цьому місті. - Він штурхнув моє плече, коли питав - Що твій улюблений мер Спелмен збирається зробити з цією зневагою?

Це висмикнуло Пері зі стану спокою. Він підійшов до нас і відсунув Стівена вбік.

- Гей! - заревів Стівен. - Не штовхай мене!

- Не чіпай мою сестру, - зауважив Пері.

Мама непорушно стояла, закривши рукою рот.

Коли я вже думала, що все стане гірше, на руці Стівена з'явилась гарно наманікюрена ручка. Він поглянув за плече і відразу заспокоївся і відступив. У Сесіль Клейворт був такий вплив на людей.

Її шовкове чорне волосся не досягало плеча, на якому висіла сумка, що коштувала стільки ж, скільки авто мого брата. Мама Стівена не народилась багачкою. Кажуть, в неї було важке дитинство, без нормального нагляду і в постійних мандрах. Але в неї були великі мрії і високі сподівання, а також гарна зовнішність для цього. Отримати такого чоловіка, як Даллас Клейворт, стало поворотною подією, і вона легко змінилась на світську пані.

- Я вибачаюсь за поведінку мого сина, - м'яко сказала Сесіль.

Якщо було щось, що ненавиділа Сесіль, то це публічні сцени і вона уникала їх всілякою ціною. Кожного разу, коли Стівен потрапляв у неприємності, Сесіль справлялась з цим, роблячи вигляд, що цього не було.

Вона зняла свої велетенські окуляри, в стилі Голлівуду, і поглянула на невеличкий натовп, який сформувався у відповідь на вибух Стівена. Її очі говорили "провалюйте". Так люди і зробили.

Вона щось прошепотіла Стівену на вухо і він відразу ж пішов до найближчої лавочки і сів.

Вона повернулась до нас і м'яко проговорила:

- Ви повинні вибачити мого сина. Думаю ці вибори завдали всім нам багато стресу останнім часом, - вона делікатно посміхнулась.

• Предыдущая
• 9/40
• Следующая