Твердиня - Кидрук Максим Иванович - Страница 78

• Предыдущая
• 78/151
• Следующая

—Черешок, — підказав мулат.

—Так, черешок... відділяй його, щоб не здирати кори. Верхні лист- ‘ ки не зривай, вони потрібні, щоб кущ не загинув.

Американець неуважно кивав, задивившись в інший бік поля, де його співвітчизник, діставши з рюкзака глянцевий журнал, вмощував-ся у кріслі на вершині сторожової «вишки». Штурмова гвинтівка ле-жала поряд.

Прослідкувавши за його поглядом, перуанець насупився.

—Не думай про це. У головоріза локатор, який спіймає тебе по цьому. — Хлопчина торкнувся браслета з лампочкою на руці мула- – та. — Він наздожене і пристрелить тебе.

Проте Ґрем не думав про втечу, він дивився на сіро-зелений напліч¬ник із вишитим на ньому логотипом «ВІасІ^аіег». Той чоловік — аме¬риканець. І він найманець.

Хлопці взялись обривати листя. Якби не спека, роботу можна бу¬ло б вважати легкою. Якийсь час працювали мовчки, поволі просува-ючись упоперек плантації, коли раптом Ґрем почув, як з-за куща до-линуло несміливе:

—Ти американо?

—Так, — неохоче відповів мулат.

Трохи помовчали, а потім Ґрем вирішив, що не варто відштовхува-ти перуанця, якщо той хоче погомоніти. Він нагнувся, зазирнувши під гілля.

—Хей, бадді, чуєш мене? — Від довготелесого їх відділяло півсо-тні метрів, але мулат все одно говорив пошепки.

З іншого боку висадженого рядку кущів вигулькнула коричнева голова.

1 Еl ресіоlо (ісп., ботан.) — черешок.

-Як тебе звуть?

-Хесус.

-А мене Ґрем. — Не даючи оговтатись, американець закидав Клопця запитаннями: — Чим ви тут займаєтесь, Хесусе? Вирощуєте коку і робите кокаїн?

-Ні, — замотав головою перуанець. — Кокаїн — це складно. Ми лише готуємо... як його?., сировину. Так? Я правильно сказав?

Продукт. Сирець. А кокаїн роблять у Колумбії.

За останні тридцять років світовий кокаїновий бізнес дуже змінив-ся. У 1970—1990 роках на ринку домінував Меделянський картель, яким заправляли Пабло Ескобар1 і брати Очоа. Завдяки діяльності пнркокартелю Колумбія стала світовим центром виробництва кокаї-ну. Всередині вісімдесятих картель зріс настільки, що почав вплива- іи па політичне життя всієї Південної Америки, його дохід оцінювали

двадцять-тридцять відсотків сукупного ВВП Колумбії, Перу та Бо-лівії. У 1984 році уряди названих країн за підтримки США почали активну боротьбу з наркокартелем, його лідерів цілеспрямовано знищу-вали. 1984—1990 роки ввійшли в історію континенту під назвою кокаїнової війни. Під кінець декади Меделянський картель зазнав по-разки — усі осередки були розчавлені, лідери ліквідовані або ж аре-штовані (внаслідок руйнації монополії підчас кокаїнової війни на роз-дрібному ринку відбулося здешевлення одного кілограму кокаїну в п’ять разів: з трьохсот до шістдесяти тисяч доларів, що тільки по-сприяло розширенню ринку). Після занепаду Меделянського кар¬телю на його місце прийшов картель Калі, який очолили брати Ро- іірігес. До середини дев’яностих вони вже контролювали вісімдесят відсотків поставок кокаїну в США і дев’яносто відсотків поставок у Єв¬ропу. Враховуючи досвід попередників, браття Родріґєс інтенсивно ви- діляли кошти на фінансування політичних партій і лояльних кандида¬тів (включно з кандидатами у президенти). Втім, у 1995-му по картелю Калі також нанесли удар, лідерів запроторили у в’язниці, а матеріали, що потрапили на публіку, викликали низку скандалів у Колумбії. на початку XXI століття розпочався новий етап у розвитку кокаїно¬вого бізнесу: всі серйозні гравці були знищені, їх місце посіли дрібні, не пов’язані між собою наркокартелі. Як показала практика, навіть

1. Пабло Ескобар (1949— 1993) — колумбійський наркобарон і терорист, який за-робив на торгівлі наркотиками більше, ніж Білл І ей тс на програмному забезпе-ченні.

Один із найжорстокініих убивць і злочинців XX століття, який у середині 80-х фактично контролював усі сфери життя Колумбії.

Застрелений бійцями ко¬лумбійського спецназу підчас облави 2 грудня 1993 року.

наймогутніший наркокартель не спроможний протидіяти скоорДино* ваним зусиллям кількох держав.

—Це поле належить містеру Х’юз-Коулману?

‘ Кому? — Хесусузяв один зі щойно зірваних листків, протер від 4 пилюки, заклав за щоку і розжував.

—Джейсону.

—А-а, ні. Це плантація Амаро Кіспе. Я і мої друзі також маємб частку з прибутку.

Плантація Амаро була однією з сировинних баз скромного (з об(Я ротом трохи біл ьше ніж чотирнадцять мільйонів доларів на рік) колу® бійського картелю.

—Наскільки велику, якщо не таємниця? — Хлопці повернулись до збирання листя, але продовжували перемовлятись через кокаїнЛ вий кущ, не бачачи один другого.

—Одна доля на кожного.

—А скільки забирає собі pudge1?

Хесус посміхнувся сам до себе, почувши, як Ґрем обізвав АмарЛ

Дев’яносто доль.

«Логічно», — подумав мулат.

—Це, мабуть, з біса прибутковий бізнес для тебе, бадді.

Перуанець розреготався і сміявся так довго, що на них почали за*

дивлятися з інших рядів.

—Не глузуй з мене, американо. Зі ста кілограмів свіжого листя коки після первинної обробки лишається приблизно кілограм пасти насиченої алкалоїдами. — Хесус, який майже напевно не вмів писаі ти, досконально знав процес приготування кокаїну і, мабуть, краще за Ґрема міг пояснити, що таке алкалоїди. — Після вторинної обробки, із двох з половиною кілограмів пасти виходить кілограм креку2 чи кої каїну. Як гадаєш, скільки він коштує, Ґреме? Питаю: скільки він коя штує тут, не в Америці, де ви платите по п’ятдесят баксів за один грам? Га? Собівартість одного кілограму кокаїну трохи більше ніж чотири ста доларів. Колумбійці дають нам сто баксів за кілограм пасти. ПоІ дивишся в кінці дня, скільки насмикаємо листя, і прикинеш, що вийде в грошах. Часом за місяць кожному з нас не перепадає й шістдесятії? доларів. Зате Амаро загрібає до п’яти тисяч. Ми більше заробляєм#! охороняючи Твердиню і підсобляючи вченим.

—А Джейсон? Його стрільці? Вчені? Що вони тут роблять?

1. Недоросток (англ., ірон.).

2. Крек (англ. Crack) дешевша версія кокаїну, призначена для куріння.

—Я не знаю..; Хесус затих, Ґрем подумав, що перуанець фільтрує, шо можна, а що не варто казати. — Джейсон прийшов сюди давно, ду¬же давно, я ще був маленьким хлоп’ям, Кіспе відібрав мене на вулиці і за-брав у джунглі, але пригадую, що люди Джейсона і банда Амаро ледве не Перестріляли одне одного, реально почали війну в джунглях, і ніхто не хо- іін відступатись.: Кіспе прагнув відстояти плантації, а Джейсон:..:-йому Прсь потрібне було в Мадре-де-Діос. Зрештою вони пішли на: перемо¬вини й уклали мирову, домовились про щось. Відтоді Амаро вирощує ко¬ку і прикриває Джейсона, а Джейсон приплачує йому за це, а також ді¬литься... нібито ділиться..: тим, що знаходить у надрах Твердині.

—Чим? — Ґрем перестав зривати листки.

—Цього я не знаю, Ґреме.

Отак перемовляючись, вони дістались іншого краю поля. Хесус, чи То злякавшися,що забрів надто далеко по території заборонених тем, Ми то просто остері гаючися довготелесого, більше не поновлював роз-мову. Але й мулат також цього не прагнув. Наближаючись до халабу- іди, хлопець почав вигадувати, як би розговорити співвітчизника.

З відстані п’яти метрів Ґрем роздивився, що за глянець читав стрі-лець. «Penthouse»..З обкладинки, задерши руки і виставивши каву¬ни, млосно позирала бронебійна білявка Алексис Форд1. Судячи зі стану журналу, номер був зовсім свіжий. Посмакувавши фотографі¬єю пишногрудої Алексис. Ґрем укотре перевів погляд на наплічник із нашивкою. ,

Коли між ним і «вишкою» залишилося три метри, хлопець випро-стався (футболка була геть чорна від поту ) і голосно, достатньо голос-но. щоб його почули, промовив:

- Хелло! Мене звуть Ґрем.

Чоловік ледь нахилив журнал, виставивши над верхньою кромкою хо¬лодні сині очі. поглянув на мулата і повернувся до споглядання глянцю.

Ґрем не відступав:

—Ти з «Блекуотер»? Очікувальна пауза, і... нічого, hft Я знаю компанію... тобто знаю про компанію. Мій батько у 2006-му працю¬вав із Еріком Принсом.

• Предыдущая
• 78/151
• Следующая