Твердиня - Кидрук Максим Иванович - Страница 89

• Предыдущая
• 89/151
• Следующая

«Вони знали пі! — не міг заспокоїтися Сьома. — Я дурень! Ці хлоп¬ці вміли пересувати й обточувати кам’яні блоки вагою по чотири ти¬сячі тонн, звісно, вони знали число пі...» Насправді головне полягало в іншому. Йому вдалося дібрати ключі Він розшифрував метод коду¬вання, принаймні в тій частині, що стосується чисел, а це вже нема¬ло. Відтепер усе, що зафіксовано в числах на каменях Твердині, він зможе прочитати і зрозуміти.

—Перше число, — нараз спохопився хлопець.

Виставляючи костур далеко вперед, він пострибав назаддо нетбу¬ка. У нього було ще одне число. Всівшись, він зазирнув у записник.

13771 2 20540

що цього разу? Алгоритм уже відомий, тож обрахунки не зайнялий тридцяти ти секунд.

спочатку чисельник:

205408-28+137718=552718

Далі — перехіду десяткову систему:

552718=23225,0 205408=854410

І насамкінець — ділення:

= 2,718281835205992

Побачивши результат, Семен не здивувався. Фактично підчас процеу обчислень він здогадувався, що отримає у кінці. То була основа натурального логарифма — число е — одна з основоположних і най¬менш пояснених математичних констант.

Хай там що, але задоволення від того не поменшало. Сьома ні¬коли не вживав важких наркотиків, але зараз почувався так, наче був під кокаїном. Усе єство нуртувало; закриваючи очі, він уявляв, що летить.

Встановлення того факту, що вчені Паїтіті знали е, багато про що свідчило. Число ті трапляється всюди, починаючи зі звичайної триго-нометрії і закінчуючи квантовою теорією. Проте присутність л досте¬менно свідчить тільки про одне: людям, що висікли його на стіні, бу¬ло відоме співвідношення між діаметром і радіусом кола. Було б помилкою припускати, що вони також знали, скажімо, сталу Планка. І Іа противагу цьому, число е відіграє важливу роль у диференційному і а інтегральному численні, а це з великою імовірністю означає, що цивілізація Паїтіті розуміла суть інтегрування і вміла розв’язувати ди- ференційні рівняння. Це надзвичайно великий стрибок уперед. Якщо судити по нашій, європейській цивілізації, то між відкриттям ті і пер¬шою згадкою числа е в наукових роботах пролягло три з половиною тисячі років (наближене значення ті було відоме ще у 1900 р. до н. е. у Вавилоні та Єгипті; перша згадка константи едатується 1614 р. н. е.). І Семен це розумів.

А тоді він осягнув одну просту річ: йому потрібні числа. Всі чис¬ла, які тільки можна видерти зі стін цієї бісової цитаделі.

Лишивши нетбук, він подибуляв до входу в підземелля. Зустрів у переході охоронця і поцікавився, де зараз містер Х’юз-Коул¬ман. Перуанець ткнув рукою в напрямку підземелля. Сьома заспі* ] шив туди.

За кілька хвилин він спинився на порозі зали, з глибин якої доли¬нало безперервне гахкання молотів та зубодробильне деренчання від» і бійних молотків. Через пил майже нічого не було видно. Вдалині лед¬ве позначались промені чотирьох прожекторів.

Семен не наважувався зайти до зали. Він і так забрів надто далеко, Заборону ніхто не відміняв. Але нетерплячка під’юджувала.

—Містере Коулман! — закричав хлопець. Горлянку обпекло сухим пилом. Семен закашлявся. — Кхе... кхе... Містере Х’ю.«- Коулман!

Пневматичні відбійники стихли. Молоти працювали далі.

—Хтось гукав мене? — долинуло з туману.

—Це я — Семен. Ви можете підійти?

Джейсон, наче примара, матеріалізувався з хмари порохняви і дріб¬них уламків. Увесь брудний і змокрілий. На ньому були важкі чоботи, довгі гумові рукавиці й захисні окуляри. Ніс і рота затуляла пелюст¬ка. Футболка стала сірою від пилу, котрий помалу перетворювався ни багнисту кашу під пахвами та на грудях.

—Якого біса? — проричав сивочолий, стягнувши пелюстку і про-тираючи рукавицею скло захисної маски.

Сьома кліпнув і випалив:

—Джейсоне, я хочу вам дещо показати...

ХСІХ

16 серпня 2012 ронц. 15:33 [UТС—Б)

Паїтіті

—Перекладай, — наказав Джейсон, виклавши на стіл папку з фотографіями.

Сьома розумів, що від нього вимагається, але не поворухнувся.

—Я... — Сивочолий привів Сьому до себе в котедж, і росіянин по-чувався не в своїй тарілці. Левко якогось біса замість дивитись кіно вибрався на поверхню і бачив, як вони з Джейсоном пліч-о-пліч пе-ретинали терасу.

—Хлопче, — Х’юз-Коулман несильно торсонув Сьому за пле¬че, — у мене немає часу дивитись, як ти гальмуєш.

Я й без тебе знав, що цивілізація Паїтіті користувалась вісімковою системою, але ніколи не міркував про дроби. У папці — знімки з написами із різних частин Твердині, вибери будь-який і доведи, що твоє припущення пра- мнльне. Витягни хоча б одне число, яке я впізнаю.

-Але... — Хлопець хотів сказати, що у світі надзвичайно мало унікальних констант, які були б однаковими в математичних системах різних цивілізацій, але язик наче заіржавів.

Холодна хвиля страху про-котилася з грудей на голову, коли він осягнув, що, крім числа пі та основи натурального логарифма е, більше не здатен згадати подібних чисел навіть у нашій цивілізації.

Джейсон перевів долоню з плеча на шию Семена і несильно на- і ін’ііув:

-Якщо хочеш подумати, можу підвісити тебе за здорову ногу на рлдарній щоглі. Як тобі ідейка? Кажуть, це реально покращує приплив крові до мозку.

Семен виштовхав геть думки про Левка, якому доведеться досто- ґііеи всього пояснити, і струснув заціпеніння. Розкрив папку і почав перебирати фотокартки.

На знімках були написи зі стін, золоті пластинки й циліндри з ви-мішеними цифрами, траплялись фотографії пожовтілих від чаСулист- мн паперу із записаними вручну символами. Левова частка записів пули однорядковими, цебто не підходили Семену. Чисел у дробовій формі запису, після того як він перебрав половину знімків, набралось лише сім.

-Досить, — спинив хлопця Х’юз-Коулман. — Почни з цих.

Сьома підтягнув до себе ноутбук Джейсона і взявся конвертува-

і и дроби з вісімкової у більш зрозумілу десяткову форму. Перші два числа (одне висічене на чорній гранітній стіні, друге витиснене на ниютому циліндрі завдовжки десять і завтовшки три сантиметри) дали десяткові дроби 8,511714 та 40,001974. Ні перший, ні другий не викликали асоціацій.

Сьому пройняло потом, футболка вкрилась вологими плямами.

На третьому знімку був сфотографований напис:

Манера написання символів дещо відрізнялась від тих, що у Білій кімнаті, хоча Сьома все одно їх розрізняв. Звіряючись із записником, щомить більше тремтячими руками хлопець занотував відповідник:

Джейсон Х’юз-Коулман нависав над ним. Росіянин відчував поти-лицею його теплий, але безбарвний віддих, боячись озирнутись і по бачити срібний відблиск у вицвілих очах.

Користуючись калькулятором, Семен перевів отримане число в не правильний дріб. У чисельнику отримав число 36033138, знаменник ли-шився без змін 22445638. Записав обидва числа у десятковій формі:

36033138=98477910 22445638=608627ІО

виконав ділення:

984779

608627

= 1,61803371

ю

1,618… Ще один десятковий дріб без усякого смислу. Сьому накри-ла чадна слабкість. Руки стали ватяними, груди затопило важкістю, що розповзалася по тілу і відбирала бажання рухатися. Він відклаи блокнот убік, відчуваючи, що не здатен конвертувати числа на решті знімків. Усе марно.

—Ану зачекай. — Джейсон узяв блокнот до рук. — Це часом но

золотии перетин

Слово «золотий» збило хлопця з пантелику, він згадав кімнату з зо-лотом у підземеллі Паїтіті і не зрозумів, про що говорить чоловік.

—Золотий?..

—Золота середина, золота пропорція, золоте число, — збуджено пе¬рерахував чоловік. — Ти маєш це знати, чорт забирай, згадай алгебру!

Раптово Сьома опинився в космосі, важкість зійшла, і він почував-ся, яку невагомості.

1 Золотий перетин — ділення будь-якої величини (довжини, площі, абстрактної цифри) на дві частини таким чином, що менша частина відноситься до більшої так само, як більша частина до всієї (вихідної) величини. Відношення більшої до мен-

• Предыдущая
• 89/151
• Следующая