Пентаграма - Несбьо Ю - Страница 34

• Предыдущая
• 34/82
• Следующая

Це був Андерс Нюгорд.

— Я прокинувся від шуму нагорі. — Нюгорд націдив Харрі чашку кави. — Відразу вирішив, що в мансарду забрався злодій, який дізнався, що в квартирі нікого немає.

— Зрозуміло, — сказав Харрі. — Але я, здається, замикав за собою двері.

— Я взяв дублікат у консьєржа. Так, про всяк випадок.

Харрі почув човгання і обернувся.

У дверному отворі виникла Вібекке Кнутсен у нічній сорочці, з сонним обличчям і розпатланим рудим волоссям. Без макіяжу і в холодному світлі кухні вона здавалася старшою, ніж у тій версії, яку Харрі бачив раніше. Помітивши його, вона здригнулася:

— Що сталося? — Її погляд кидався між Харрі й Нюгордом.

— Перевіряв дещо в Каміллиній квартирі, — поспішив відповісти Харрі, помітивши її переляк. — Сів на ліжку відпочити й заснув на декілька секунд. Ваш чоловік почув шум, піднявся й розбудив мене. Втомився я за день.

І він, не знаючи навіщо, демонстративно позіхнув.

Вібекке поглянула на свого співмешканця:

— Що це на тобі?

Андерс Нюгорд подивився на рожевий халат, неначе сам побачив його вперше:

— Ой, я, напевно, маю безглуздий вигляд! — Він реготнув. — Я купив його в подарунок тобі, люба. Лежав у валізі. У поспіху нічого більше не знайшов. Тримай.

Він ослабив пояс, зняв халат і кинув його жінці.

— Спасибі, — тільки і змогла вичавити вона.

— До речі, а ти-то чому не спиш? — Нюгорд продовжував безглуздо посміхатися. — Хіба ти не прийняла сно­дійне?

Вібекке у зніяковінні подивилася на Харрі.

— Добраніч, — пробурмотіла вона і зникла.

Андерс підійшов до кавової машини й поставив на неї свою чашку. Його плечі та спина були блідими, майже білими, а передпліччя — засмаглими, як у далекобійника влітку.

— Зазвичай вона вночі спить, як байбак, — мовив він.

— А ви, треба гадати, ні.

— Чому ви так вважаєте?

— Звідки б вам інакше знати, що вона спить, як байбак?

— Вона сама так говорить.

— А ви прокидаєтеся, тільки коли чуєте кроки нагорі?

Андерс подивився на Харрі й кивнув:

— Ваша правда, Холе. Я погано сплю. Не так-то легко заснути після того, що сталося. Лежиш, думаєш, будуєш версії.

Харрі відпив із чашки:

— Не поділитеся?

Андерс знизав плечима:

— Я не так багато знаю про масових убивць. Якщо цей — із них.

— Не з них. Це серійний убивця. Велика різниця.

— Отож, а ви не помітили, що у жертв є щось спільне?

— Усі вони молоді жінки. Щось іще?

— Усі вони були або залишалися нерозбірливими в статевих зв’язках.

— Що?

— Почитайте газети. Те, що написано про їх минуле, говорить само за себе.

— Але Лісбет Барлі заміжня жінка, і, наскільки нам відомо, вона була вірною дружиною.

— У шлюбі так. Але до цього вона виступала в групі, яка роз’їжджала туди-сюди і грала на дискотеках. Не будьте наївні, Холе.

— Гм... І який висновок ви робите?

— Убивця, який бере на себе сміливість ухвалювати іншим смертний вирок, вважає себе Богом. А в Посланні до євреїв, глава тринадцята, стих четвертий, говориться: «...блyдників та перeлюбів судитиме Бог».

Харрі кивнув і подивився на годинник.

— Я запишу, Нюгорде.

Андерс постукав пальцями по чашці:

— Знайшли, що шукали?

— Так, я знайшов пентаграму. Вважаю, вам відомо, що це таке, позаяк ви займаєтеся церковним начинням.

— Ви маєте на увазі п’ятикутну зірку?

— Так. Як Віфлеємська. Часом, не знаєте, що вона може означати? — Харрі опустив голову, ніби дивився на стіл, а сам уважно вивчав обличчя Нюгорда.

— Дещо. П’ять — найважливіше число в чорній магії. А вгору вказувало два промені чи один?

— Один.

— Тоді це не знак пітьми. Описаний вами символ може означати життєву енергію та бажання. Де ви її побачили?

— На балці над ліжком.

— А-а, — мовив повагом Нюгорд. — Тоді це відмінний символ, «марин хрест» називається.

— «Марин хрест»?

— Язичницький знак. Його креслили над входом, аби уберегти будинок від мари.

— Це ще що таке?

— Мари-кошмари. Мара — злий дух у вигляді жінки, яка сідає сплячому на груди і посилає йому погані сновидіння. Язичники вважали її примарою. Нічого дивного, що слово мара походить від індоєвропейського «мер».

— Ну, в мовах я не сильний.

— «Мер» означає смерть, мор. — Нюгорд подивився в чашку. — Чи вбивство.

Повернувшись додому, Харрі виявив на автовідповідачі повідомлення від Ракелі. Вона запитувала, чи не зводить Харрі Олега у Фрогнербад завтра, вона з третьої до п’ятої буде у дантиста. Це прохання Олега, уточнила вона.

Харрі сидів і слухав запис, намагаючись згадати дихання у слухавці, коли хтось подзвонив кілька днів тому, але потім кинув це заняття.

Він роздягся і ліг у ліжко. Минулої ночі він прибрав ковдру і сьогодні вкрився лише підковдрою. Уві сні він заплутався, потрапив ногою в отвір, намагаючись вирватися, перелякавсь і прокинувся від тріску тканини, що рвалася. Темрява за вікном уже починала яснішати. Він відкинув підковдру на підлогу й відвернувся до стіни.

Потім прийшла мара. Вона навалилася йому на груди і притиснулася губами до його губ. Голова запаморочилася. Мара схилилася до самого вуха і гаряче в нього дихнула. Вогнедишний дракон. Безсловесне повідомлення з автовідповідача. Вона шмагала його по ногах і стегнах, і біль був солодким, і вона говорила, що скоро він не зможе любити нікого, крім неї, тому треба звикати.

Лише коли над дахами будинків зійшло сонце, вона залишила його у спокої.

Час наближався до третьої години. Харрі припаркувався поряд із Фрогнербадом — тепер йому стало ясно, де збираються всі ті, хто ще залишився в Осло. Перед квитковими касами вишикувалася майже стометрова черга. Поки розпарені тіла крок за кроком просувалися до цілющої хлорованої вологи, він вирішив почитати «ВГ».

Новин у справі про серійного вбивцю не було, проте газетярі все ж нарили матеріалу аж на чотири сторінки. Туманно-загадкові заголовки були звернені до тих, хто вже деякий час стежив за розвитком подій. З’явилося нове словосполучення — «справа про велокур’єра-маніяка». Усе було знайоме, поліція особливо не відрізнялася від газетярів, і Харрі припустив, що вранішні наради редакції на Акерсгата, як дві краплі води схожі на вранішні наради слідчої групи. Він побачив заяви все тих же свідків (які в інтерв’ю згадали навіть більше, ніж на допитах), ознайомився з соціологічними опитуваннями (де люди говорили, що їм страшно, моторошно або страшенно моторошно), а також прочитав думку служб кур’єрської доставки, які вимагали компенсації, оскільки тепер велокур’єрів нікуди не пускали, працювати стало неможливо, і взагалі — поліція мусить упіймати цього типа. Припущень про зв’язок «справи про велокур’єра» зі зникненням Лісбет Барлі більше не будували, тепер про це говорили на повний голос, як про встановлений факт. Під величезним заголовком «Замінюю сестру» красувалося фото Тойї Харанг і Віллі Барлі перед Національним театром. І підпис: «Енергійний продюсер не збирається змінювати плани».

Харрі пробіг очима текст статті й зупинився на словах Барлі:

«The show must go on» — «вистава триває». У нашій професії це не просто легковажна заява, але сувора правда, написана кров’ю. Я знаю: хай там що, Лісбет з нами. І ця п’єса — знак поваги Лісбет, великій артистці, яка ще не розкрила свого таланту, але вона обов’язково його ще розкриє, я не можу повірити в зворотне!

Нарешті потрапивши всередину, Харрі не відразу зміркував, куди йти. Востаннє він був у Фрогнербаді двадцять років тому. Хоча, по правді кажучи, нічого особливо не змінилося, хіба що підновили фасади та додали високу синю гірку. А в іншому — той самий запах хлору, легкі дрібні крапельки води в повітрі над басейнами, що грають маленькими веселками, шльопання босих ніг по асфальту, черга тремтячих дітей у мокрих плавках у тіні перед кіоском.

Ракель і Олега він знайшов на газоні біля басейнів.

• Предыдущая
• 34/82
• Следующая