Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна - Страница 12
- Предыдущая
- 12/23
- Следующая
– Гаразд, вибачте.
– До речі ти читала цей роман?
– Так.
– І про що в ньому ідеться?
– Ну, там розповідається про те що молодий американець влаштовується на роботу в готель «Overlook» на зиму сторожем разом із дружиною і сином, один робочий попереджає сина цього молодого чоловіка Денні щоб не заходити в кімнату 217, а ще цей як його там…власник готелю розповідає одну історію про родину які теж працювали тут, але сталося непередбачуване чоловік вбив свою дружину і двох дочок а потім і сам застрелився, але це не зупиняє цього молодого чоловіка і він погоджується там працювати. Потім коли вони засиляються в готель там відбуваються дивні речі…
– Так, досить я бачу що ти читала можеш сідати і слухай.
– Гаразд.
Фух пронесло, добре що я читала цей роман, так тепер з серйозним обличчям дивимося на вчителя і слухаємо його.
Урок закінчився, пролунав дзвінок і учні повільно почали виходити з класу ми вийшли майже останіми, ми ідемо по коридору і все би було добре але на зустріч нам йдуть компанія еліти.
– О ні, тільки не це.
– Що таке.
– Поглянь хто іде, навпроти нас.
– Не зважай на них.
Ми спокійно проходимо повз, і в цю мить Джош навмисне штовхає мене, з моїх рук випадають підручники.
– Ей! Ти що робиш, я ж тобі нічого не зробила.
– Обережніше невдахо.
– Невдахо! Ти як мою подругу назвав кретин!
– Джек заспокойся все нормально.
– Ні, не нормально.
– Ой, ти що образився Джек, я нічого такого не зробив я ненароком.
– Може коли б ти так багато не їв то б не штовхав людей своїм пузом.
– Джек заспокойся.
– Що! Ти назвав мене товстуном.
– Саме так, чи ти вважаєш що це твої м`язи.
– Ах ти ж покидьок.
– Справжній покидьок так це ти!
– Джек!
І тут починається, Джош першим вдаряє Джека той у відповідь теж вдаряє його по морді, вони починають битися, інші учні оточили їх на пів кругом кричать вболівають кожен за свого улюбленця. Я кричу щоб вони припенили, навкруги гамін, крики незрозумілий хаос. Якийсь черговий учень який чергував на поверсі зірвався з місця і кудись побіг, через хвилину з`являється директор школи, і мені на душі стає вже спокійніше.
–Ви двоє припеніть негайно!
Учні з футбольної щкільної ліги, нарешті розбороняють їх. Все скінчилося.
– Мері, Джек, Джош до мене в кабінет негайно!
– А чому я.
– Без питань Кольт ти теж до цього причетна, бігом.
І от ми направляємося всі троє до кабінету директора, всі дивляться на нас, звісно ми ж зірки сьогоднішнього дня. І ось ми заходимо до кабінета директора, він вже чекав на нас, щойно ми зайшли всередину нас зустрів сердитий погляд директора, наче сканером він проводить ним ножного їз нас.
– Ви що собі дозволяєте?!
– Він перший почав!
– Мері замовкни, – прововив Джош з насмішкою.
– Як ти смієш так розмовляти з моєю подругою!
– Так, ще тут влаштуйте біку.
– Тихо, заспокойтеся! Говоріть по черзі, Мері що сталося.
– Ми з Джеком спокійно йшли а він мене штовхнув.
– Я не бачив тебе ти така непомітна.
– Це все через твоє пузо, може схуднеш трішки і тоді щось будеш бачити, товстунчику.
– Як ти мене назвав.
– Джек, Джош! Припеніть, як малі діти, ви що і тижня спокійно без пригод прожити не можете, – і тут погляд директора падає на мене, – спочатку концерт, так-так Мері я про вас з Джеком кажу, а тепер це. А що далі ви влаштуєте!... І що потім сталося.
– Він обізвав Мері невдахою, а потім я назвав його товстуном і він вдарив мене.
– Це правда Джош.
– Так, але…
– Мері, Джек я попереджаю вас ще одна така витівка і я вас вижену незважаючи на те що це майже кінець навчального року, ви вільні ідіть звідси.
– А…а я.
– А ти залишайся.
– Але чому….
Після цих слів ми миттю вибігли з кабінету.Фух, та ми щасливчики обійшлися лишень попередженням, але тепер потрібно бути надзвичайно обережним, бо якщо еліта дізнається про те що нас можуть вигнати за ще одну біку вони цим обов`язково скористаються.
– От кретин, ненавиджу його.
– Я теж повір.
– Ходімо вже на урок.
Попереду ще три уроки, не знаю як я їх переживу бо мені сьогодні надзвичайно пощастило, зараз хімія разом із Беллою, Саймоном і Тайрою.
І ось я йду до кабінету, заходжу сідаю на своє місце, як добре що і вчитель теж вже був на своєму місці, сподіваюся вони не посміють мені заподіяти шкоди перед учителем. Цей урок пройшов спокійно без пригод Белла, Саймон і Тайра щось обговорювали і навіть не звертали увагу на мене. Щойно продзвенів дзвінок і вчитель повідомив що можна вже йти я блискавною рванула із кабінета. Вийшовши на вулицю я побачила Джека, Єви не було біля нього.
– Джек, зачекай на мене. Ну як ти почуваєшся.
– Нормально.
– Поглянь на мене, – він повернувся – ого Джек у тебе розбита губа брова і синець під оком і ти кажеш що все нормально.
– Жити буду, ходімо в Black Road.
–Ходімо…стривай а Єва.
–Єва? Вона потім підійде до нас.
– Ну гаразд.
Ми пішли до нашого улюбленого місця до Black Road, на диво сьогодні відвідувачів було не багато, наш столик уже чикав на нас.
– Привіт народ.
– Привіт Джо.
– Що будете замовляти.
– Як завжди.
– Оуу…Джек що в тебе з обличчям.
– Нічого, просто невеличкий конфлікт.
– А-а-а…ну гаразд а де Єва.
– Вона зараз підійде, її замовлення теж виконай.
– Гаразд.
– Щось сьогодні народу мало, – намагаючись підтримати розмову промовила я.
– Так, дійсно.
–А от і Єва іде.
–Привіт народ…о боже що в тебе з обличчям?
– Це Джош постарався.
– То це ви, були?
– Ага.
– Про вас тепер всі говорять, тепер ви зірки школи.
– Справді?
– Ага Мері, круто Джошови теж перепало він із таким здоровеним фінгалом ходить.
– Це я постарався, ми тобі замовили те що і завжди.
– О! добре спасибі.
Ми поїли і пішли назад до школи. Ще два уроки і додому добре що ці два уроки в нас були разом і погано те що компанія еліти теж там буде. Ми зайшли до класу учитель ще не прийшов і це було погано, невже знову доведеться вислуховувати образи від цих критинів.
– О! погляньте хто прийшов наш герой дня.
– Замовкни Саймон а то …
– А то що вмажеш мені як і Джошови, ой боюся.
–Ти нариваєшся падла.
–Ти кого падлою назвав ти лох!
–Джек спокійно, спокійно, – намагалася заспокоїти я його.
–Мері все під контролем… хто є в цьому класі лох так це ти!
– Що…– і слава богу що в цей момент зайшов вчитель, тому що я не знаю що б сталося як би він не прийшов.
– Клас! що тут відбувається а ну бігом посідали на місця. Я вам маю щось повідомити, учитель хімії поїхав у справах і у вас не буде останнього уроку.
– УРА-А-А! – гуртом зашумів клас.
– Ура, чи не ура, але тепер у нас урок так що сіли і замовкли пишемо нову тему!
– Успіху Джеку після уроків я тобі надеру зад, – пошепки звернувся Саймон до Джека.
– Ми ще побачимо хто кому зад надере.
– Джеку, – я краєм вуха почула їх розмову, – вони не варті цього заспокойся.
– Заспокоїтися? – вже голосніше промовив Джек, – я не можу я…
– Хто там розмовляє! А ну тихо.
О Боже що ж це буде, вперше в житті я не хотіла щоб цей нудний урок закінчувався. Учитель щось промовляв всі записували тільки я одна сиділа як статуя в очікуванні дзвінка.
І ось він лунає, що ж зараз буде…. Аж раптом в мій мозок прилетіла одна ідея.
– Клас можете бути вільні, урок закінчено, – після цих слів я швидко блискавкою вхоплюю Джека за руку і вибігаю разом з ним.
– Що…що ти в біса робиш.
–Тихо, швидко за мною, – я швидким кроком наближаюся до виходу а потім швиденько йду з Джеком як найдалі від очей цих покидьків. Єва теж йде за нами.
– Мері, Джек зачекайте куди ви так поспішаєте, – нарешті ми зупинилися на досить людному місці неподалік від школи на автостоянці, все тепер ми у безпеці.
- Предыдущая
- 12/23
- Следующая
