Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна - Страница 11

• Предыдущая
• 11/23
• Следующая

– Гаразд мам я вже іду, – після цих слів я поклала трубку і повернулася до компанії щоб попрощатися.

– Ти вже йдеш?? – промовив Адам.

– Так, на жаль. Бувайте.

– Ти що вже покидаєш нас, – промовив Ерік, – ні не йди нам так весело, залишайся з нами.

– Я б з радістю залишилася але мушу йти, бо мама ще один скандал влаштує.

– Ну гаразд, бувай Мері нам було приємно познайомитися з тобою.

– Мені теж, бувайте.

– Я тебе проведу додому, – промовляє Адам.

– Гаразд.

От ми вже на дорозі і повільним кроком йдем дорогою до мого дому. Вечір був прохолодним роса вже повільно спадала на траву подекуди ще співали птахи і нічні цвіркуни.

– Ми розмовляли про все, а я досі не знаю назву вашої групи.

– Солодка отрута (sweet poison).

– Солодка отрута?

– Так.

– Гарна назва.

– Я радий що тобі подобається. Ти так і не розповіла за що ти покарана, ось ми йдемо і щоб не було нудно давай розповідай, мені цікаво.

– За те що пропустила екзамен а натомість пішла на концерт.

– І це твоя довга історія?

– Так, –хихикнула я.

– Ха-ха, а на який концерт?

– Green Day.

– Що справді?! Я теж там був.

–Та невже.

–Так, а я то думаю чому мені твоє обличчя здається знайомим. Це ж тебе і ще двох людей викликали на сцену так, я не помиляюся.

– Саме так, а ті двоє що були зі мною то мої друзі.

– Круто, Біллі ще так сподобався ваш плакат що він забрав його собі, вам дуже пощастило.

–Так! Це було незабутньо. Так, саме пощастило з місцями, бо якби ми не були так близько до сцени він би нас точно не помітив і ми б так і стояли у натовпі.

–Ага, може.

І тут я знову чую що мій телефон дзвонить, і знову мама…

– Алло мам.

–Ти йдеш додому чи як, що ти собі дозволяєш! Ти ж покарана.

– Я вже близько біля дому зараз буду.

– Все! Мені це набридло завтра я відвезу тебе до школи і привезу назад, нікуди ти мені ходити не будеш.

– Ну мам.

– Щоб через п`ять хвилин була вдома! – після цих слів мама поклала трубку.

– Чорт! Гррр…чому моє життя повний відстій

– Ей! Не кажи так в тебе ще пів життя попереду, може воно не виявиться такими відстійним.

– Спасибі втішив. От ми і прийшли це мій будинок.

– Гарний і справді недалеко від лісу.

– Ага, ну що будемо прощатися. Може ще десь зустрінемося.

– Обов`язково зустрінемося я вцьому упевнений, ну бувай.

–Бувай.

На цій ноті ми обійняли один одного і попрощалися. І от я знову вдома, мама у вітальні з Нілом дивилися якусь передачу по телевізору і щойно двері відчинилися і я увійшла почався ще один скандал, я була втомлена майже не чула що говорить мені мама лишень чула обривками слова які доходили до мого втомленого мозку і тіла.

– Ти бачила яка година де ти була весь цей час, знову десь вешталася з тим Джеком?! – мені ще вистачило сил відповісти мамі, я була просто розлючена але стримувала гнів.

– При чому тут Джек, я вирішила прогулятися лісом.

– Хто тобі дозволяв, я ж казала забереш записи і додому.

– Можна я вже піду у свою кімнату?

– Ні я ще не закінчила!

І знову довелося ще декілька хвилин вислуховувати маму. І ось в розмову втручається Ніл, і мама поволі заспокоюється і я нарешті іду до своєї кімнати геть від цього кошмару. Переодягаюся і моментально засинаю.

Розділ 9

Цього ранку я на диво рано прокинулася, була шоста година а спати вже не хотілося. Погода була похмура як і мій настрій. Незнаючи що робити я пішла на кухню, заварила собі чай і пішла в кімнату ввімкнула ноутбук і зайшла на свою сторінку.

Перевірила повідомлення, ніхто крім Джека мені не написав він кинув посилання на сайт де був звіт про концерт різні фото і відео. Гортавши їх я нарешті натрапила на фото, там де ми красувалися на сцені разом з вокалістом і їх групою, а прогортавши ще я знайшла дивовижну фотографію, там де ми вкінці всі обійняли Біллі, це було прекрасно я знову захотіла повернутися туди в той день. І я знову почала сумувати. Всі фото там де були ми я зберегла на ноутбук, потім лягла на ліжко і просто сиділа дивлячись на стелю. Почувши що мама вже прокинулася я попрямувала на кухню за нею.

– Доброго ранку мам, – від несподіванки мама здригнулася.

– Мері, ти чого так рано прокинулася.

– Не могла спати, я хотіла вибачитися за вчерашнє.

– Гаразд, вибачення приймаються, але більше так не роби. От мені цікаво що ти робила в лісі аж дві години.

– Мам ти знову починаєш.

– Ні просто цікаво.

– Я просто сиділа і слухала музику.

– Весь час?

–Так.

–Ну гаразд, що хочеш на сніданок?

– Можна млинців?

– Так, звісно.

– Може допомогти тобі.

– Як хочеш, але це не пом`якшить твоє покарання. Наступні пів години ми з мамою готували сніданок, як же я скучила за цим, ми разом все гаразд ніхто ні на кого не злиться ми просто гутуємо їсти і все.

– Ммм… що це так гарно пахне.

– Ніл ти вже прокинувся.

– Доброго ранку Ніл.

– І тобі Мері. Що це ви готуєте.

– Млинці, ми з мамаю самі готувала.

– А я не отруюся.

– Ніл! Ти мені не довіряєш і так недооцінюєш, все я образилася.

–Мері та годі він же жартує.

– Так, не ображайся це ж був жарт, впевнений вони дуже смачні.

Поснідавши мама відвезла мене до школи, ще два чортових тижні і я буду вільна.

Під’їхавши до школи я побачила як Джек з Євою стояли на дворі і щось обговорюють.

– Ну все мам бувай.

– Бувай я за тобою приїду.

– Гаразд. Я піднялася з місця і швидким кроком попрямувала до них, але зупинилася згадавши слова Євиної мами. І що мені тепер робити іти чи ні, не встигла я все роздумати як я помітила що Єва з Джеком самі до мене наближаються.

– Привіт. – привітався Джек.

– Привіт Мері, – Єва підійшла до мене і обійняла.

– І вам привіт.

– Ти чому до мене вчора не прийшла мама не відпустила.

– Емм… ну…так.

– Ну нічого іншим разом прийдеш.

– Так…звісно.

– Що з тобою ти якась дивна сьогодні.

– Та я просто не виспалася от і все.

– А-а-а… ну тоді зрозуміло ну все зустрінемося на перерві я побігла на математику.

– Гаразд.

– Ходімо в нас література разом.

– А що розклад поміняли?

– Так трішки, учителька англійського захворіла, тому і переміняли. А ти сьогодні дійсно дивна. Спочатку прямувала до нас а потім різько зупинилася наче привида побачила, при Єві поводилася якось напружено, а коли вона пішла тобі якось легше стало.

– Я просто не виспалася. От і все.

– Ні не все, я ж бачу що щось не те з тобою, що сталося.

– От все ти помічаєш.

– Я ж тебе знаю набагато краще.

– Я вчора ходила до Єви а її мама вигнала мене.

– Ого, чому ви ж завжди так добре ладнали.

– Через концерт, вона стверджує що я зіпсувала її слухняну доню, і що тепер через це вона не отримає червоного диплома.

– Да-а весело у вас там.

– І не кажи, а ще вона сказала щоб я не наближалася до неї і не спілкувалася, щоб я забула про нашу дружбу.

– Не переживай все буде добре, я впевнений що все налагодиться.

– Дякую за підтримку.

– Не варто я ж твій друг, а тепер ходімо на урок, дзвінок вже давно пролунав.

–Ходімо.

Ми запізнилися на урок учитель трішки був розлючений на нас ми вибачилися, швидко сіли на місця витягнули підручники і далі слухали промову учителя. «Як же я хотіла знову зустріти їх вони надзвичайно класні, а може і справді якось непомітно піти на їх концерт» подумки я згадувала вчорашній день.

– Мері, ти мене слухаєш?

– Так звісно,я слухаю вас містере Конрат.

– То про що я тільки но розповідав?

– Ну ви розповідали про життя і творчість Стівена Кінга.

– Ні, я про це розповідав на початку уроку а тепер я розповідаю про його роман «Сяйво» слухайте а не блукайте в своїх думках. Я знаю що це кінець навчання і вам вже байдуже на уроки і через два тижні ви закінчити її але я прошу, зосередитися на уроках.

• Предыдущая
• 11/23
• Следующая