Гімназист і Чорна Рука - Кокотюха Андрій Анатолійович - Страница 28
- Предыдущая
- 28/28
Відставний міліціонер витяг з кишені пальта і простяг Юркові невеличку пласку бляшану коробочку.
— Що це?
— Олеся цікавить твоя думка. Він завтра їде на Донбас, та цього разу не надовго. Провідає своїх у батальйоні, повезе джип броньований волонтерський. Як повернеться, хоче зустрітися. Обговорити дещо. Поки сидів в ув’язненні, цікавинка одна причепилася. Тепер перевірив, і переконався — справді варта уваги.
— Колами ходите, Назаре Захаровичу.
— Та заглянь уже в те, що маєш!
Зупинилися. Цікавий бульдог підняв морду, висолопив язика.
Юрко покрутив коробочку.
Не нова, бачив такі в книжках про старий Київ. У таких кондитери продавали монпансьє.
Відкрив.
Замість льодяників — темна маса. Не чорна — сірувата.
Торкнув пальцем.
— Схоже на попіл...
— Відповідь зараховано.
— А до чого тут попіл?
— Чортівня якась коїться. Але це вже — окрема історія, — загадково відповів Шпиг.
І за звичкою смикнув себе за вус.
2015-2016 рр.
Київ
- Предыдущая
- 28/28